Складається з головного будинку (вул. Червоноармійська, 23), флігеля (вул. Червоноармійська, 23-в) і будинку (вул. Ш. Руставелі, 24). Первісно входила до складу великого домоволодіння пл. 1 тис. кв. сажнів, з якого в кін. 19 ст. сформувалося кілька окремих садиб. Збережена на сьогодні забудова протягом 1888—93 споруджена на замовлення тогочасного власника садиби — купця К. Гольдфарба за проектом арх. В. Ніколаєва. Остаточно формування садибного комплексу закінчилося 1946—51, коли головний будинок і флігель були відновлені і перебудовані після руйну-вань під час Великої Вітчизняної війни.
Головний будинок, 1888—89, 1930-і рр., 1951. Вул. Червоноармійська, 23. На червоній лінії, в ряді щільної різночасової забудови. За проектом будинок мав видовжений по червоній лінії вулиці, прямокутний у плані об'єм, з невеликими виступами-ризалітами з боку подвір'я; відзначався симетрично-осьовою композицією чолового фасаду, підкресленою трьома ризалітами: центральним і бічними, завершеними півциркульними декоративними фронтонами. Центр фасаду було акцентовано башточкою зі шпилем, на першому поверсі містився проїзд на подвір'я. Вертикальне членування підкреслювалося також лопатками, що фланкували здвоєні вікна. На другому—третьому поверхах будинку кімнати призначалися для нижніх армійських чинів, на першому поверсі розташовувалися магазини.
Під час громадянської війни будинок постраждав від пожежі. У 1920-х рр. відремонтований. У кін. 1930-х рр. надбудовано четвертий поверх. Вдруге будинок горів під час Великої Вітчизняної війни. 1946 на замовлення управління будівництва МВС СРСР розроблено проект його відновлення Українським державним інститутом проектування міст («Діпроміст»; головний арх. проекту — Бондаренко). Будинок здано в експлуатацію 1951. Після двох реконструкцій залишилися лише старі зовнішні стіни, внутрішнє планування змінено, у формах радянського ретроспективізму перероблено фасади. Чотириповерховий на підвалах, цегляний, тинькований, в плані прямокутний, з проїздом на подвір'я по центральній осі. Перекриття пласкі. Дах двосхилий, вкритий бляхою. На даху влаштовано чотири трикутні люкарни горищних приміщень та два чотирисхилі світлові ліхтарі над сходовими клітками.
Композиція чолового фасаду ритмічно - ярусна, підкреслена сімома групами спрощених пілястр у простінках. Віконні прорізи двох типів — прямокутні та півциркульні — доповнено підвіконними фільонками. На рівні другого поверху підвіконні вставки вирішено у вигляді модифікованих балясин. Між другим і третім поверхами — розірваний багатопрофільний карниз. На рівні третього поверху простінки між вікнами декоровано накладними гіпсовими розетками з лавровими гілками. Вхід з вул. Червоноармійської оформлено модифікованим порталом. Прямокутний дверний отвір облямований широкою профільованою лиштвою. Над ним розміщено масивний сандрик, що спирається на волютоподібні консолі. Двері двостулкові, дерев'яні, прикрашені шестигранними фільонками (первісно заскленими). Дворовий фасад з ризалітами має просте оздоблення: міжповерхові гурти, лиштви і сандрики вікон. З боку подвір'я влаштовано кілька входів до будинку.
Житловий будинок, 1892, 1930-і рр. Вул. Ш. Руставелі, 24. На червоній лінії вулиці, в ряді щільної забудови, лівий бічний фасад відкритий, виходить до внутрішньоквартального проїзду між вулицями Червоноармійською та Ш. Руставелі. 1938—40 трест «Укрцивільпроект» розробив проект надбудови четвертого поверху над первісним об'ємом (арх. Корвін). Для того, щоб не затемнювати з боку двору наявні житлові кімнати та покращити освітлення запроектованих квартир, клітка чорних сходів не надбудовувалася. В надбудові планувалося влаштувати чотири квартири. Первісно опалення було пічне. Чотириповерховий, цегляний, тинькований, пофарбований, у плані Т-подібний, дворовий ризаліт триповерховий. Перекриття пласкі по дерев'яних балках, над ванними кімнатами і туалетами та над сходовою кліткою перекриття бетонні. Дах чотирисхилий, по дерев'яних кроквах, над дворовим виступом дах трисхилий.
Композиція головного фасаду симетрично-осьова, підкреслена центральною і бічними розкріповками. Стримані декоративні елементи змодельовано в цеглі, вирішено в стилістиці історизму. Перший поверх оздоблено дощаним рустом, у лівій частині фасаду розташований проїзд на подвір'я у вигляді пологої арки, верхня перемичка якої доповнена сандриком. Над першим поверхом проходить міжповерховий гурт, утворений кількома гуртами, по осях розкріповок карниз доповнений рядом зубчиків.
Віконні прорізи прямокутні, з пологими верхніми перемичками, розташовані в неглибоких нішах. Підвіконні фільонки третього поверху містять орнамент — поребрик. Прорізи другого - третього поверхів об'єднані по висоті пілястрами з модифікованими геометричними капітелями. По вертикалі бічних розкріповок розміщено два ряди балконів (другий—третій поверхи). Збереглися ажурні металеві огорожі балконів з геометрично-рослинними мотивами. Оформлення четвертого поверху у спрощеній формі повторює вирішення первісного об'єму.
Парадний вхід до будинку, розташований по лінії центральної розкріповки, вирішено у вигляді модифікованого порталу. Прямокутний дверний отвір збільшених по висоті пропорцій має завершення у вигляді пологої арки, що акцентована клинчастим замковим каменем. Отвір фланкований рустованими лопатками. Двері дерев'яні двостулкові (сучасні), над дверима — двостулкове вікно.
Оформлення дворового фасаду стримане. Прямокутні віконні прорізи акцентовано трапецієподібними сандриками і доповнено підвіконними поличками.
Флігель, 1891, 1940-і рр. Вул. Червоноармійська, 23-в. У глибині садиби. К. Гольдфарб спочатку мав намір звести два бічні П-подібні у плані флігелі, що утворювали замкнене подвір'я. Споруджено лише прямокутну в плані частину флігеля на межі з садибою № 21. Флігель призначався для казарм. Мав коридорне розпланування, просте внутрішнє оздоблення, пічне опалення. Під час Великої Вітчизняної війни горів. За проектом відновлення (1946) перепланований під окремі квартири. Архітектурне вирішення фасаду і четвертого поверху, який надбудовувався, підпорядковано характеру первісної архітектури. Проектом передбачався благоустрій двору (сквер, квіткова клумба, фонтан, дитячий майданчик), але замість облаштування двору створено прохід до вул. Ш. Руставелі. Чотириповерховий на підвалах, цегляний, нетинькований, у плані прямокутний, односекційний. Перекриття пласкі. Дах двосхилий, вкритий бляхою.
Композиція фасадів ярусна. Стіни першого поверху оформлено дощаним рустом, другого—четвертого поверхів гладенькі. Віконні прорізи першого поверху акцентовано клинчастими замковими каменями. Вікна другого - третього поверхів доповнено підвіконними фільонками і надвіконними вставками. Над третім поверхом — карниз із зубчастим декором. Четвертий надбудований поверх завершено аналогічним карнизом. Вікна четвертого поверху доповнено сплощеними сандриками і лиштвами. Стриманий декор фасаду, змодельований в цеглі, вирішено в спрощених формах історизму. Торцеві стіни будинку, в яких пробито віконні прорізи, мають аналогічне оздоблення. На бічному фасаді, що виходить в бік вул. Ш. Руставелі, привертають увагу великі півциркульні вікна з багатодільними заповненнями. Вхідна група має стримане оздоблення, слабко виділяється на фасаді, до входу ведуть металеві сходи (сучасні). Дворовий фасад вирішено аналогічно до головного, він має стриманіше оформлення.
Садиба — цікавий зразок комплексної забудови, здійсненої за проектом відомого київського архітектора.
У 1920-х рр. в садибі містився Київський торговельно-промисловий технікум, що складався з фінансового, промислового та торговельного відділів. Курс навчання — три роки. У технікумі викладали відомі вчені: економісти К. Воблий (викладав статистику), П. Кованько (завідувач промислового відділу, викладав економіку та політику промисловості, місцеві фінанси, місцевий бюджет), історик, археограф, картограф В. Кордт (викладав німецьку мову), правознавці В.Карпека (викладав господарське право, фінансову науку з фінансовою політикою, бюджетне право СРСР і УСРР), М. Мітіліно (читав курси торговельного права, фінансові науки з фінансовою політикою, торговельне та вексельне право), В. Яновський (викладав курси неподаткових прибутків, торговельного права), економ географ А. Синявський (викладав економічну географію, вів семінари прикладної економіки, краєзнавства, сходознавства), хімік-технолог В. Шапошников (викладав курси читання креслень, загального машинознавства).
Тепер на першому поверсі головного будинку містяться магазини та ресторан [1995].