Під час капітального ремонту 1988—91 втрачено багато первісних елементів облаштування й оздоблення інтер'єрів: каміни, ліплення плафонів та ін.
Чотириповерховий з підвалом, мурований пофарбований, у плані Т-подібний, односекційний. Дві сходові клітки (парадну й чорну) розміщено на центральній поперечній осі плану. Розташовані у центрі плану двомаршові парадні сходи освітлює денний ліхтар. Наскрізний центральний коридор поєднує головний та тильний входи. Планування двобічне. На поверсі — три квартири. Над проїздом біля лівого торця — антресольне приміщення. Підмурки стрічкові, муровані з цегли. Поздовжні стіни — несучі. Перекриття пласкі залізобетонні. Сходи гранітні на металевих косоурах. Перегородки дерев'яні, тиньковані. Дах двосхилий, покрівля бляшана. Споруджений у модернізованих формах історизму.
Схема композиції чолового фасаду центрально-осьова, виявлена центральною й двома бічними розкріповками та розміщенням входу на центральній осі. Симетрію дещо порушує прямокутний отвір проїзду з лівого боку. Розкріповки увінчують симетричні аттики, поєднані з півциркульними люкарнами, які збагачують пластичне рішення й підкреслюють чіткий симетричний силует будинку. Вертикальні членування врівноважують пластично пророблені горизонтальні елементи — міжповерхові гурти, орнаментальний фриз, розташовані між розкріповками смуги балконних плит й металевих огороджень. Портал головного входу являє композицію з квадратних у перетині бічних стовпів, які несуть циліндричний ліплений піддашок. Вплив стилю модерн позначився на видовжених пропорціях здвоєних вікон бічних розкріповок, пласкуватому орнаментальному ліпленому оздобленні пілястр, що їх фланкують. Стіни дворового фасаду прорізано видовженими вікнами з лучковими перемичками, горизонталі підкреслено міжповерховими гуртами й карнизом спрощеного профілювання. Підлоги тамбурів сходової клітки — з різнокольорових керамічних плиток. Ажурне металеве огородження сходів вирізняє добірний рослинний орнамент.
Будинок — виразний зразок прибуткової житлової споруди поч. 20 ст.
24 у квартирі № 6 будинку проживав Косинка Григорій Михайлович (справж. — Стрілець; 1899—1934) — письменник.
Під час проживання в цьому будинку був членом літературної організації Аспис (Асоціація письменників; 1923— 24). Змушений 1922 залишити навчання на історико-філологічному факультеті Київського інституту народної освіти через матеріальну скруту, працював редактором у періодичних виданнях, видавництві «Книгоспілка», заробляв на життя написанням нарисів, памфлетів, фейлетонів, статей в дусі пануючої більшовицької ідеології. Справжній талант виявився в оповіданнях і новелах, які швидко поширювались і здобули йому славу майстра художнього слова. Разом з іншими молодими письменниками брав участь у літературних вечорах у приміщеннях ВУАН, Музичного товариства ім. М. Леонтовича, студентських і учнівських аудиторіях тощо. Друкувався в журналах «Червоний шлях», «Шляхи мистецтва», «Нова громада», «Життя й революція», газетах «Більшовик», «Вісті Київського губревкому».
1922 з'явилася перша збірка письменника «На Золотих Богів», яка принесла йому визнання, і новела «В житах», опублікована в львівському часописі «Нова культура». З часом перероблена і видрукувана 1925 в журналі «Життя й революція». Цей твір письменник найчастіше виконував на літературних вечорах. 1923 в журналі «Нова Україна» (Берлін — Прага) побачило світ оповідання «Анархісти», публікації якого сприяв В. Винниченко (з 1923 письменники листувалися) і яке набуло гучного резонансу. Тоді Г. Косинка був звинувачений у зв'язках з антирадянською еміграцією. Репресований і розстріляний 1934 за звинуваченням в українському націоналізмі. З 1924 мешкав у соборному флігелі на території Софії Київської. Тепер частину приміщень займають офіси [1940].