Встановлено на галявині, окресленій по колу вимощеною гранітними плитами доріжкою і квітником. До неї від центральної алеї парку ведуть радіальні доріжки, головна з яких акцентована чавунними стовпчиками, з'єднаними ланцюгами. Автори - ск. М. Білик, арх. А. Чемерис. Розміри: вис. скульптури - 0,78 м, дверний отвір - 2,55 х 1,0 м; плита - х 1,0 м.
Центром пам'ятного знака є бронзове скульптурне зображення хлопчика, який сидить на ґанку, що лишився від знищеного будинку. Сім блоків сірого граніту утворюють дверний отвір. Сходи ґанку переходять у гранітну плиту з присвятним написом. В основу образно-композиційного рішення покладено ідею воріт, арки, поширену в біблійному мистецтві. Подібні архітектурно-пластичні споруди в сучасній скульптурі набули життєствердного сенсу як символ історичної пам'яті народу, його безсмертя. У створенні образу викори-стані символи - поріг, зруйноване житло, які розкривають проблему людства «життя-смерть», наголошують на тому, що руйнація родинного вогнища - це трагедія для всього народу. Умовний тимпан арки прикрашає ще один символічний елемент - симетрична пара голубів - образ типовий для українського фольклору. Внутрішня конструктивна монументальність задуму, так само як і зображення хлопчика в скорботній зажурі, вирішені без афектації і толерантно втілені пластичними засобами, немов пом'якшуючи біль втрати філософським тлумаченням сенсу людського буття. Пам'ятний знак органічно вписується в дендрологічне довкілля, пов'язуючи його історію з сучасністю.