Дарницького лісопаркового господарства прокладено дорогу, споруджено службове приміщення. Щільним зеленим парканом огороджено ділянку землі пл. 5 га. Впродовж 1936-41 тут ховали осіб, репресованих за т. зв. контрреволюційну діяльність і засуджених у позасудовому порядку або виїзною сесією військової колегії Верховного суду СРСР до розстрілу, вироки відносно яких виконувалися у Києві.
У процесі роботи урядових комісій, створених за рішенням Ради Міністрів УРСР з метою упорядкування місць масових поховань, у 1971, 1987, 1988-89 поблизу с-ща Биківня виявлено та перепоховано останки 6 783 жертв. Спочатку розстріляні кваліфікувалися як жертви нацистів. 21 березня 1988 урядова комісія, створена за рішенням Ради Міністрів, вперше офіційно підтвердила, що масові поховання у Биківнянському лісі (квартал № 19) - це поховання жертв репресій 1930-х рр. Слідчою групою Київської міської прокуратури встановлено імена 25 осіб, розстріляних 1937-38 і похованих у «спецзоні». Серед них - нарком фінансів УРСР М. Василенко, рідний брат білоруського письменника Янки Бриля - Володимир, співробітники НКВС. Знайдено останки польських громадян, звинувачених в «антирадянській діяльності» - розстріляних на підставі наказу НКВС СРСР від 11 серпня 1937 про ліквідацію «фашистських повстанських і терористичних груп, організованих Польською військовою організацією „ПОВ“. Тут було поховано і групу наукових співробітників Інституту геології АН УРСР, страчених у справі т. зв. Академічного центру.
7 травня 1988 у Биківнянському лісі на місці перепоховання жертв у братській могилі було встановлено кам'яний хрест і пам'ятний камінь з написом «Вічна пам'ять. Тут поховано 6 329 громадян, закатованих фашистськими окупантами в 1941-45 рр.» (після реконструкції 1995 залишились тільки слова «Вічна пам'ять»).
У кін. 1990-х рр. у кварталі № 13 виявлено ще одне місце поховань радянських громадян (ймовірно 1941).
За розпорядженням Президента України від 11 серпня 1994 «Про заходи щодо вшанування пам'яті жертв політичних репресій, похованих в с. Биківня» та у виконання заходів, погоджених Кабінетом Міністрів України 13 жовтня 1994, на місці масових поховань під Києвом було розпочато створення меморіального комплексу (квартали № 19, 20). З трьох, затверджених за результатами конкурсу проектів, виконано тільки першу чергу будівельних робіт [981].