Споруджений за зразковим проектом на території садиби, виділеної 2 червня 1812 комісією для будівництва Києво-Подільської частини міста після пожежі 1811 київському купцю П. Трубаєву. 1851 садибу з будинком продано священику Успенської церкви М. Дашкевичу, який 1860 реконструював будинок: замінив двосхилий дах на вальмовий, прибудував ліворуч дерев'яний тамбур з входом, розширив центральне вікно. 1893 його син, відомий київський лікар Ф. Дашкевич, збудував на території садиби за проектом арх. Г.Шлейфера одноповерховий особняк (знесений 1965). 1912 садиба переходить у володіння потомственого почесного громадянина міста М. Фоломіна, після 1917 — М. Храновського.

1928 садибу поділено на дві частини. Цей будинок з двома сараями продано у приватну власність працівниці галантерейного магазину 3. Самсоновій. 

Одноповерховий, на цегляному  підвалі, тинькований. Планування анфіладне. Головний фасад має три віконних прорізи, ліворуч — тамбур з входом. Один з небагатьох будинків 1-і пол. 19 ст., що зберігся до нашого часу. Є характерним зразком забудови Подолу після пожежі 1811.  З 1992 тут міститься релігійний центр «Нове життя» [197]