Іва́н Си́дорович Їжаке́вич народився 6 (18) січня 1864, Вишнопіль, Київська губернія, Російська імперія — помер 19 січня 1962, Київ, Українська РСР, СРСР) — український живописець, письменник і графік, народний художник УРСР.

Народився в багатодітній селянськый родині. Самостійно навчився читати та писати. У 12-ти річному віці батьки відправили його в Київ, де дядько-псаломщик влаштував до іконописної школи в Києво-Печерській Лаврі. 1876 року, витримавши конкурс, Іван вступив до цієї школи, де навчався по 1882 рік.

З 1882 по 1884 рік Їжакевич навчався з у художній школі Миколи Мурашка. Під час навчання за пропозицією Врубеля і Прахова, упродовж з 1883-го року брав участь у реставрації фресок XII століття в Кирилівському монастирі.

У 1884 року їде до Петербурга, щоб вступити до Академії мистецтв. 1888-му здобувши звання вчителя середньої школи, залишив її.

1905-06 р. Їжакевич обіймав посаду художнього керівника рисувальної школи в Києво-Печерській Лаврі. Того ж року розписав Свято-Покровську церкву у Покровському монастирі.

Також на протязі 1902-10рр. Іван Їжакевич розписував Церкву Всіх Святих і Храм преподобних Антонія та Феодосія Печерських.

В часі  Першої Світової війни художник ілюструє «Буквар» українською мовою, пише кілька п'єс з сільського життя — «Гречаники», «Стара школа», підбирає музичний супровід.

1917 року художник повернувся до Києва. У 1919-му році там спільними зусиллями художників створено першу професійну спілку художників міста; Їжакевич в активній участі у роботі спілки.

Серед найвидатніших робіт митця 1930-х рр.— 15 панно-картин на тему «Історія землі» для Геологічного музею АН УРСР. Аналогічні твори зроблено і для інших музеїв, зокрема, для Державного історичного музею УРСР у Києві — «Рада роду», «Литовський князь перед воротами Києва», «Повстання у Галичині», «Повстання киян у 1113». Для будинку-музею Шевченка, малював картини «Гайдамаки в Умані», «Перебендя», «Зустріч Т. Шевченка з сестрою Яриною», «Похорон Шевченка» та — одну з найкращих — «Мені тринадцятий минало», сюжет якої пов'язаний з автобіографічними рядками. Також Їжакевич повертається до ілюстрування літературних творів; виступає як ілюстратор «Кобзаря» Т. Шевченка, творів М. Гоголя, І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, Г. Квітки-Основ'яненка, роману Івана Ле «Наливайко».

В часі повоєнних років книжкова графіка переживає піднесення, видаються небаченими до того тиражами твори класиків української і зарубіжної літератури. Їжакевич ілюструє «Кленові листки» Василя Стефаника, «За готар» Ольги Кобилянської.

1947 на замовлення настоятеля Г. Єдлінського написав ікони для Макаріївської церкви на Татарці: «Богоматір. Несподівана радість», священомученика Макарія, святителя Миколи Мирлікійського.

Загалом створив понад двадцять тисяч робіт, що розійшлися по всьому світу.

Будинок відвідували видатні представники російської та української культури (Остап Вишня, Ф. Красицький, В. Касіян, М. Реріх та ін.).

Помер 19 січня 1962 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. Тепер у будинку мешкають онуки художника.

для довідки використано статтю Валентини Єременко та Лариси Шевченко зі Зводу та інтернет-сторінку https://uk.wikipedia.org/wiki/Їжакевич_Іван_Сидорович