Богомолець Олександр Олександрович (1881-1946) - патофізіолог, державний і громадський діяч, акад. (з 1929) і президент (з 1930) ВУАН, акад. (з 1932) і віце-президент (з 1942) АН СРСР, акад. АМН СРСР (з 1944), акад. АН БРСР (з 1939), почесний член АН Груз. РСР (з 1944), заслужений діяч науки УРСР (з 1943) і РРФСР (з 1935), Герой Соціалістичної Праці (1944). Народився 24 травня 1881 у Києві в Лук'янівській в'язниці, де утримувалась його мати - революціонерка-народниця C. Богомолець, активна учасниця «Південноросійського робітничого союзу». Його батько О. Богомолець, земський лікар, також був учасником революційного руху. 1900 закінчив 1-у гімназію й вступив на юридичний факультет університету св. Володимира. Через рік перевівся до Новоросійського (Одеського) університету на медичний факультет, який закінчив 1906 з відзнакою, 1909 захистив докторську дисертацію, 1911-25 професор кафедри загальної патології Саратовського університету, 1925-31 професор медичного факультету Другого Московського університету і одночасно 1928-31 - директор створеного за його участю Інституту гематології і переливання крові (Москва). 1931 переїхав до Києва. 1929 обраний дійсним членом ВУАН, 1930 - президентом ВУАН. Одночасно був директором створених з його ініціативи 1930 Інституту експериментальної біології та патології Наркомату охорони здоров'я УСРР та 1934 Інституту клінічної фізіології А Н УСРР (на їх базі 1953 створено Інститут фізіології ім. О. Богомольця АН УРСР). Проводив у Києві велику науково-організаційну і громадську роботу. За його президентства остаточно ліквідовано академічну автономію ВУАН, докорінно перебудовано структуру Академії наук, здійснено перехід від розрізнених кафедр, комісій, кабінетів до системи інститутів. Керував діяльністю Академії наук у тяжких умовах евакуації і після повернення у звільнений від фашистських окупантів Київ.

Наукові праці вченого присвячено найважливішим питанням патологічної фізіології, ендокринології, порушення обміну речовин, імунітету і алергії, патології кровообігу, механізму дії переливання крові, старіння організму тощо. Запропонував і запровадив антиретикулярну цитотоксичну сироватку (АЦС) для підвищення функцій сполучної тканини. Створив вітчизняну школу патофізіологів. Відзначений Державною премією СРСР (1941). Президією АН УРСР засновано премію ім. О. Богомольця (1954).

1947 на могилі О. Богомольця встановлено бронзовий бюст вченого на постаменті з чорного полірованого лабрадориту (ск. Л. Муравін, арх. О. Власов).