У головному корпусі (споруджений 1934 на червоній лінії забудови вулиці; триповерховий, цегляний) містилися обидва зазначені заклади (з 1934) та створений на їх основі Інститут фізіології (з 1953). 1934-41 та 1944-46 тут працював акад. Богомолець Олександр Олександрович - засновник і науковий керівник Інституту експериментальної біології та патології МОЗ УРСР та Інституту клінічної фізіології АН УРСР. На базі їх відділів і лабораторій крім Інституту фізіології АН УРСР було утворено такі сучасні інститути: очних хвороб і тканинної терапії ім. В. Філатова АМН України (1936, Одеса), Український науково-дослідний інститут кардіології ім. М. Стражеска МОЗ України (1936), геронтології АМН України (1958); експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Кавецького НАНУ (1960), ендокринології та обміну речовин ім. В. Комісаренка АМН України (1965).

На другому поверсі будинку у кімнатах, де містилися робоча лабораторія, кабінет і приймальня О. Богомольця (тепер - № 202, 204), 1947 відкрито меморіальний музей вченого. Могила О. Богомольця розташована на території інституту (див. статтю 199.1).

У цьому корпусі також працювали:

1949-50 Бабський Євген Борисович (1902-73) - фізіолог, акад. АН УРСР (з 1948). Завідувач відділу загальної фізіології Інституту клінічної фізіології (1949     50). Наукові праці присвячено моториці травного тракту, загальній фізіології нервової діяльності, хімічним факторам збудження, механізмам м'язового скорочення і нервової регуляції, іонним механізмам автоматії серця.

1953-55 - Воробйов Анатолій Маркович (1900-55) - фізіолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1951). Перший директор Інституту фізіології (1953-55). Наукові дослідження присвячено фізіології травлення і вищій нервовій діяльності тварин. Кабінет і приймальня А. Воробйова як директора інституту містилися на першому поверсі (тепер кімнати № 101, 102).

1956-65 - Воронцов Данило Семенович (1886-1965) фізіолог, акад. АН УРСР (з 1957). В ці роки - засновник і завідувач лабораторії електрофізіології (згодом - відділу) інституту. Основні наукові праці з фізіології нервової системи, електрофізіології, історії науки.

1946-67 - Городецький Олексій Опанасович (1897-1967) - біофізик, чл.-кор. АН УРСР (з 1957). З 1946 - науковий співробітник Інституту клінічної фізіології, 1953-64 - завідувач лабораторії, 1965-67 - сектора біофізики Інституту фізіології АН УРСР. Наукові дослідження присвячено рентгенології та радіології. Розробив ряд методів лікування променевої хвороби.

1953-62 - Іванов Вадим Миколайович (1892-1962) терапевт, акад. АМН СРСР (з 1953), АН УРСР (з 1957), заслужений діяч науки УРСР (з 1946). З 1953 завідувач відділу клінічної фізіології Інституту фізіології. Одночасно - завідувач кафедри терапії (з 1944) та факультетської терапевтичної клініки (з 1958) Київського медичного інституту. Наукові дослідження з фізіології і патології органів травлення, онкології, клініки й діагностики захворювань легенів.

1936-41 - Леонтович Олександр Васильович (1869-1943) - фізіолог і нейрогістолог, акад. ВУАН (з 1929), заслужений діяч науки УРСР (з 1939), член Президії АН УРСР (1939-43), з 1936 - завідувач відділу нормальної фізіології Інституту клінічної фізіології. Наукові праці присвячено фізіології та гістології вегетативної нервової системи.

1953-79 Макарченко Олександр Федорович (1903-79) - нейрофізіолог, акад. АН УРСР (з 1961), заслужений діяч науки УРСР (з 1965), голова Відділу біологічних наук АН УРСР (1961-62), віце-президент АН УРСР (1962-63), 1952-79 - завідувач відділу Інституту фізіології, 1956-66 - його директор. Наукові праці присвячено вивченню впливу кори головного мозку на біохімічний склад крові, змін нервової системи при інтоксикації тощо.

Кабінет і приймальня О. Макарченка як директора інституту містилися на першому поверсі (тепер - кімнати № 101, 102).

1934-41 та 1944-57 - Медведєва Ніна Борисівна (1899-1969) - патофізіолог. чл.-кор. АН УРСР (з 1939), заслужений діяч науки УРСР (з 1941). 1931-51 - завідувач відділу Інституту експериментальної біології і патології. Одночасно 1934-48 працювала старшим науковим співробітником в Інституті клінічної фізіології. 1953-57 - в Інституті фізіології. Наукові дослідження присвячено проблемам злоякісного пухлиноутворення, переливання крові, патології обміну речовин, ендокринології. 1940-41 - Протопопов Віктор Павлович (1880-1957) - психіатр, акад. АН УРСР (1945), заслужений діяч науки УРСР (з 1934), головний психіатр та голова вченої ради МОЗ УРСР. 1940-52 працював в Інституті клінічної фізіології, 1953-57          в Інституті фізіології (з 1944 - завідувач відділу психіатрії і патології вищої нервової діяльності, що містився на території Психіатричної лікарні ім. І. Павлова). Одночасно працював у Київському інституті вдосконалення лікарів (з 1944). Досліджував проблеми фізіології і патології вищої нервової діяльності та психіатрії. Сформулював концепції патогенезу шизофренії і маніакально-депресивного психозу та запропонував нові методи їхнього лікування.

1934-41 та 1944-77 - Сиротинін Микола Миколайович (1896-1977) патофізіолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1939), акад. АМН СРСР (з 1957), заслужений діяч науки УРСР (з 1941). З 1934 - завідувач відділу Інституту експериментальної біології та патології, з 1946 - Інституту клінічної фізіології, з 1956 лабораторії космічної фізіології, згодом - відділу гіпоксії і гіпероксії Інституту фізіології. Одночасно з 1937 працював консультантом у Санітарно-бактеріологічному інституті, 1944-49 - завідувач відділу Українського інституту епідеміології та мікробіології (тепер - Київський науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. А. Громашевського МОЗ України). 1944-48 - завідувач лабораторії Інституту мікробіології ім. Д. Заболотного АН УРСР (тепер – Інститут мікробіології та вірусології НАН України). 1950-56 - завідувач відділу Київського інституту інфекційних хвороб АМН СРСР. 1955-60 завідувач кафедри Київського медичного інституту. Відзначений премією ім. О. Богомольця АН УРСР (1976). Наукові праці присвячено мікробіології, імунології, порівняльній патології, космічній фізіології, історії медицини.

1934-41 та 1944-62 - Смирнова-Замкова Олександра Іванівна (1880-1962) - патологоанатом, акад. АН УРСР (з 1951)           , заслужений діяч науки УРСР (з 1944). В Інституті клінічної фізіології - з 1931, завідувач відділу - 1938-52, у 1953-62 - завідувач лабораторії морфології Інституту фізіології. Наукові праці присвячено гіатанатомії променевої та інфекційних хвороб, дослідженню передраку, неклітинних структур організму, походження пухлин.

1934-41 та 1944-50 - Татаринов Євген Олександрович (1892-1950) - патофізіолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1939), заслужений діяч науки УРСР (з 1943). 1934-50 - завідувач відділу Інституту клінічної фізіології, одночасно - завідувач кафедри Київського медичного інституту (з 1931). Наукові праці з проблем гематології та імунітету.

1946-60 - Фольборт Георгій Володимирович (1885-1960) - фізіолог, акад. АН УРСР (з 1951), заслужений діяч науки УРСР (з 1953). 1946-52 - завідувач відділу фізіології Інституту клінічної фізіології, 1953-60            відділу вищої нервової діяльності та трофічних функцій Інституту фізіології. Одночасно 1946-48 працював в Інституті біохімії АН УРСР, з 1946 завідував кафедрою в Київському медичному інституті. Наукові праці і дослідження присвячено фізіології травлення, кровообігу, вищої нервової діяльності. Відкрив негативні (гальмівні) рефлекси, встановив основні закономірності процесів втомлюваності і відновлення.

У цьому будинку також працювали: чл.-кор. АН УРСР Богомолець Олег Олександрович (1911-91) - в Інституті експериментальної біології та патології у 1942-53 (1946-53 - директор), 1978-88 - директор музею Олександра Богомольця Інституту фізіології: з 1953 - в Київському НДІ фармакології та токсикології МОЗ УРСР (тепер - Інститут фармакології та токсикології АМН України); акад. АМН СРСР Горєв Микола Миколайович (1900-92) - у 1934-58 - завідувач відділу, з 1964 - науковий консультант Інституту фізіології; з 1958 - в Інституті геронтології та експериментальної патології АМН СРСР (тепер - Інститут геронтології АМН України), засновник і перший директор цього закладу у 1958-61; акад. АН УРСР Кавецький Ростислав Євгенович (1899-1978) - директор Інституту клінічної фізіології (1946-52), завідувач відділу Інституту фізіології (1953-60): з 1960 - в Українському науково-дослідному інституті експериментальної та клінічної онкології МОЗ УРСР (тепер - Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Кавецького НАН України), 1960-78 - засновник і перший директор цього закладу; акад. АН УРСР Комісаренко Василь Павлович (1907-93) - у 1945-52 завідувач лабораторії Інституту експериментальної біології та патології, 1953-65 - Інституту фізіології; з 1965 - в Київському науково-дослідному інституті ендокринології та обміну речовин МОЗ УРСР (тепер Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. Комісаренка АМН України), 1965-86 – засновник і перший його директор; акад. АН УРСР, АН СРСР, АМН СРСР Стражеско Микола Дмитрович (1876 - 1952) - з 1931 очолював створений під його керівництвом клінічний відділ Інституту експериментальної біології та патології, у 1934-36 - Інституту клінічної фізіології; з 1936 директор Українського науково-дослідного інституту клінічної медицини (тепер Український науково-дослідний інститут кардіології ім. М. Стражеска МОЗ України);

чл.-кор. АН УРСР, акад. АМН СРСР Тимофєєвський Олександр Дмитрович (1887-1985) - з 1941 - завідувач лабораторії Інституту клінічної фізіології, 1953-54 - Інституту фізіології. Одночасно у 1953-55 очолював лабораторію Українського інституту епідеміології та мікробіології (тепер Київський науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. Громашевського МОЗ України). 1981 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом О. Богомольця (ск. І. Гончар, арх. Я. Ковбаса), 1984 - гранітну меморіальну дошку з барельєфним портретом О. Макарченка (ск. B.   Клоков, арх. Т. Довженко) [563].