На червоній лінії за­будови вулиці. Зведений на місці малоповерхової забудови серед. 19 ст. селянином М. Капшевичем, почесним членом Сквирського повітового опі­кування дитячих притулків «відом­ства установ імператриці Марії». П'ятиповерховий, з підвалом, односекційний, оформлений у стилі модерн. Фасад розкріповано асиметрично: цен­тральна частина зміщена вліво. Архі­тектура правої частини аналогічна лівій. Додано лише балкони над про­їздом на подвір'я (від другого до п'ятого поверху).

Фасад відзначався багатим декором (втрачений після ремонту), серед еле­ментів якого були профільовані між­поверхові тяги, ліпні орнаменти, він­цевий карниз з металевим парапетом і фігурними тумбочками, що спирали­ся на пілястри зі стилізованими капі­телями. Виділені розкріповками части­ни фасаду над центральним входом і над проїздом було увінчано трапеціє­подібними вежами з фігурними мета­левими навершями. Перший поверх з п'ятьма входами до магазинів і десять­ма вітринними вікнами був декоро­ваний орнаментами обабіч вітрин, широкими пілястрами із стилізова­ними капітелями. Над центральним входом і над брамою проїзду розмі­щувалися ліпні грифони (втрачені]. Балкони були огороджені вишуканими металевими ґратами.

На першому поверсі до радянських часів розміщувалися: перукарня, мо­лочарня Київського товариства молоч­ного господарства «Ляк», тютюново-паперовий магазин «Победа». 1922 будинок передано Управлінню кому­нальних будинків Київського губвиконкому, що влаштувало тут кому­нальні квартири.

Ремонт 1978 порушив внутрішню пла­нувальну структуру та знищив оздоб­лення інтер'єрів (ліплення, каміни то­що). Значно пошкоджено фасад, особ­ливо постраждав перший поверх: две­рі крамниць та вітрини було перетво­рено на звичайні прямокутні отвори. Незважаючи на значні втрати в декорі фасаду та інтер'єрів, будинок залиша­ється важливою ланкою історико-архітектурного середовища однієї з центральних вулиць Києва.

Нині частину будівлі займає крамни­ця.