З відступом від червоної лінії за­будови вулиці. Споруджено за проек­том арх. В. Осьмака. Вирішення фаса­ду, позбавленого декоративних при­крас, випереджало раціоналістичну архітектуру 1920—30-х рр. Чотириповерховий, цегляний, з двопо­верховою пізнішою прибудовою пра­воруч. Споруджений для навчальних закладів — жіночої гімназії і вечірніх вищих курсів (до 1913 містилися на теперішній вул. Ярославів Вал, 36). Курси складалися з історико-літературного і педагогічного факультетів, їхня засновниця і начальниця — Жекуліна Аделаїда Володимирівна, відо­ма в Києві громадська діячка і педа­гог, викладала французьку. Тут пра­цювали у різний час відомі вчені Київського університету і духовної академії. Серед них — історики В. Данилевич, В. Завитневич, В. Прокопович, П. Смирнов (секретар Педаго­гічної ради курсів), В. Щербина, історик церкви і богослов О. Глаголєв, філософи О. Гіляров, П. Куд­рявцев (голова Педагогічної ради кур­сів), літературознавець і етнограф А. Лобода, літературознавець В. Перетц, мистецтвознавець Г. Павлуцький та ін. У радянський період будинок також використовувався під навчаль­ний заклад. У довоєнні роки тут міс­тилася трудова школа № 64, під час окупації Києва фашистськими загарб­никами — медпункт, де проходили ме­дичне «сортування» мешканці міста, яких відправляли на роботу до Німеч­чини. Після визволення Києва від гіт­лерівців з 1 лютого до 1 липня 1944 в будинку містився евакогоспіталь № 3582. У ньому перебував після по­ранення на лікуванні і помер 15 квіт­ня 1944 Ватутін Микола Федорович (1901—44) — радянський воєначальник, генерал армії (1943), Герой Радянсько­го Союзу (1965, посмертно), команду­вач 1-го Українського фронту, війська якого 6 листопада 1943 звільнили Київ від окупантів. Похований у Києві, в Маріїнському парку.

Тепер у будинку середня школа № 138.