Наземний вестибуль вирішено у ви-гляді окремого, у плані квадратного павільйону, завершеного банею. В оформленні фасадів поєднуються великі площі стін із склоблоків з глухими ризалітами по кутах. Композиція інтер'єра ґрунтується на використанні виразності центрально-купольного простору, поєднанні простого тинькованого склепіння й світлих стін з темною панеллю нижньої частини. Закарнизне освітлення добре поєднується з простотою форм інтер'єра. Проміжний під-земний вестибуль, в якому пасажири переходять на другу стрічку ескалатора, мас суто утилітарну форму. Підземний вестибуль коротший за інші станції. Центральна зала має компактний об'єм з двома бічними проходами, що зв'язують її з перонами. Центральне місце у композиції зали займає барельєф, присвячений революційній боротьбі робітників «Арсеналу» (скульптори І. Макогон, А. Німенко). Стіни вестибуля облицьовані мармуром світло-жовтого кольору. Підлога з плит рожевого граніту з простим малюнком. Переходи з центральної зали на перони облямовано канелюрованими напівкруглими у плані вставками з мармуру. Освітлюється станція люмінісцентними лампами.