На розі Боричевого Току і Андріївського уз­возу. Зведений під керівництвом арх. П. Спарро, можливо за його ж проек­том як приватний для І. Оглоблина. Двоповерховий, цегляний будинок, у плані П-подібний, розрахований на одну квартиру на поверсі, з коридорно-анфіладним плануванням. Відобра­жає первісний етап київського масо­вого домобудування періоду еклек­тизму, для якого характерне бічне розміщення сходів, наявність дворової галереї. Фасади вирішено у цегляному стилі. Головний фасад, звернений на Андріївський узвіз, має центрально- осьову композицію, підкреслену фі­гурним щипцем горищного приміщен­ня. Архітектурне оздоблення екс­тер'єру стримане: зубчастий фриз під дахом, міжповерхова профільована тяга, пілястри з рустом і прості вікон­ні лиштви. Споруда — яскравий при­клад рядової забудови поч. 19 ст. 1899-1919 у цьому будинку прожи­вав Оглоблин Олександр Петрович (справж.— Мезько; 1899—1992) — істо­рик, професор, президент УВАН у США (з 1970), громадський діяч. Його батько — Михайло Мезько походив із старовинного козацького роду з Чер­нігівщини, мати — Катерина Лашкевич — з відомого старшинсько-шля­хетського роду. Вона була дружиною сина власника будинку, міщанина П. Оглобліна, який дав пасинку своє прізвище. У серпні 1908 — травні 1917 навчався у 3-й гімназії, яку закінчив із золотою медаллю. Його учителями були відомі історики В. Ляскорон- ський, С. Голубєв, які визначили шлях майбутнього вченого. У гімназії він очолював самоосвітній історичний гурток. 1919 закінчив історико-філоло- гічний факультет університету св. Во­лодимира, де навчався у істориків М. Довнар-Запольського, С. Голубєва, П. Смирнова, мистецтвознавця Г. Павлуцького, філософа О. Гілярова та ін., і розпочав наукову працю. У січні 1919 одружився з А. Фроловою і того ж року переселився до сусіднього будин­ку (№ 2-г), що належав братові дру­жини. Нині у будинку дитяча дошкільна установа.