Стоїть на схилі гори Уздихальниці, на червоній лінії забудови вулиці, де зберігся ще один, споруджений у 1860-х рр. одноповер­ховий, з напівпідвалами флігель (нині в ньому кафе «Світлиця»), Будинок споруджений арх. М. Гарденіним для купчихи В. Літошенко. На поч. 20 ст. садиба належала купцю З. Мировичу. Двоповерховий, цегляний, з напівпід­валом, у плані Г-подібний, другий по­верх — дерев'яний, облицьований з трьох боків цеглою. Через вигин вули­ці фасадна стіна, що прилягає до бу­динку № 11, з торцевою стіною утво­рює в плані гострий кут. Головний фасад вирішено у цегляному стилі. Парадний вхід влаштовано у правій наріжній частині під балконним наві­сом, Зліва, у напівпідвалі, містилася лавка «Бакалійно-гастрономічна тор­гівля № 13». З боку подвір'я — одно­поверховий, з глибоким приямком, над яким нависають дерев'яна за­склена веранда на стовпах і бічний місток. Фундаментальних перебудов споруда не зазнала. Внутрішнє планування бу­ло істотно змінено внаслідок перетво­рення будинку на багатоквартирний. 1989—91 проведено наукову реставра­цію споруди за проектом арх. І. Малакової. Збережено й реставровано первісні фасади, кахляні груби, пар­кетну підлогу, двері, віконні та дверні набори, відтворено планування друго­го поверху, парадні сходи тощо.

З поч. 20 ст. будинок наймався. У ньо­му до 1906 проживав Кошиць Олек­сандр Антонович (1875—1944) — ком­позитор і хоровий диригент. На той час — викладач церковного співу Ки­ївської духовної семінарії, кандидат богослов'я.

1906—22 в будинку мешкала сім'я професора Київської духовної ака­демії Булгакова Опанаса Івановича (1859—1907). У ці роки йому було присвоєно ступінь доктора богослов'я (1906), звання ординарного позаштат­ного професора (1907). Він був членом Церковно-археологічного товариства при КДА, Історичного товариства Нестора-літописця при університеті. Автор численних статей, брошур, кни­жок. Багато його праць опубліковано в «Трудах Киевской духовной академии», в «Православной Богословской знциклопедии». Його дружина — Бул­гакова Варвара Михайлівна (Покровська; 1869—1922) була активною діячкою Фребелівського товариства у Києві. Разом з ними проживали їхні семеро дітей. Старший син — Булгаков Михай­ло Опанасович (1891—1940) —відомий у майбутньому письменник, мешкав тут у 1906—13. Закінчив 1-у гімназію, 1906-16 навчався на медичному фа­культеті університету св. Володимира. У 1913 одружився з Т. Лаппа і по­селився з нею спочатку на вул. Рей­тарській, 25, потім на Андріївському узвозі, 38. У 1918—19 деякий час на­передодні від’їзду на фронт знову проживав у цьому будинку. Займав­ся лікарською практикою. Останні два десятиліття М. Булгаков жив у Мос­кві, де й була створена основна частина його літературної спадщи­ни — романи, оповідання, п'єси, в яких він неодноразово звертався до Києва, називаючи його «найкращим містом нашої батьківщини». У Києві відбувається дія повісті «Незвичайні пригоди доктора». У романі «Біла гвардія» і п'єсі «Дні Турбіних» (за мо­тивами роману) описуються київські події часів громадянської війни (1918), в яких тісно переплітається доля літе­ратурних героїв і членів родини пи­сьменника. Дія розгортається на вули­цях міста, в будинку кол. 1-ї гімназії, в домі на Андріївському узвозі, 13, де Булгаков поселяє головних персона­жів роману і п'єси та подає його опис. До 1919 в будинку мешкав другий син Булгакових — Микола Опанасович (1898—1966) — бактеріолог, співвідкривач бактеріофага стрептокока. У роки проживання у цьому будинку закін­чив 1-у гімназію (1917) і поступив на медичний факультет Київського уні­верситету. Того ж року як призовник навчався в Олексіївському інженерно­му училищі, у грудні повернувся до університету. Наприкінці 1918 — знову юнкер училища, яке було евакуйовано 1919 Добровольчою армією у Крим, де він був поранений. Згодом емігрував. Співробітник кафедри бактеріології Загребського університету, Пастерів­ського інституту, Бактеріологічного інституту Ф. де Ерреля (обидва в Парижі), учасник руху Опору в роки 2-ї світової війни. Булгакови наймали квартиру № 2 на другому поверсі, яка складалася з семи кімнат.

1909 садибу придбав Листовничий Ва­силь Павлович (1876—1919)—цивіль­ний інженер, архітектор. З 1906 — технік будівельного відділу Київського губернського правління, з 1907 — ци­вільний інженер Київського округу шляхів сполучення. З 1909 — архітек­тор Київського навчального округу. Одночасно викладав у Київській школі десятників з дорожньої та будівельної справи, в художньому училищі, на Вищих жіночих курсах. За його проектами споруджено ряд будівель у багатьох містах України. Брав участь у будівництві павільйонів Всеросійської виставки 1913 у Києві. Під час 1-ї світової війни — начальник 2-го укріпрайону оборонних робіт Пів­денно-Західного фронту, проводив гі­дротехнічне будівництво на Дніпрі й Прип'яті. 1915 за заслуги у міському будівництві йому присвоєно звання почесного громадянина Києва. У пері­од УНР — будівничий Комісаріату у справах Київської шкільної округи, керував ремонтом Педагогічного му­зею, театру «Соловцов». 1919 — заві­дувач будівельно-ремонтної секції господарського відділу губвиконкому. У червні заарештований Надзвичай­ною комісією, згодом під час відправки до табору вбитий. Родина В. Листовничого мешкала на першому поверсі. Його донька — Кончаківська Інна Василівна (1902—85) сприяла збереженню будинку. 1982 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з горель­єфним овальним портретом М. Булгакова (ск. А. Кущ, арх. Б. Кравчук). З 1991 тут міститься Літературно-ме­моріальний музей М. Булгакова (відділ Музею історії міста Києва).