Бактеріологічний інститут

Амосова вул., 9

Історична довідка:

Комплекс будівель інституту міститься на Байковій горі за р. Либідь, на території колишнього дубового гаю, від якого збереглися великі багатовікові дерева.

Ідея створення інституту виникла 1894 після відкриття засобів боротьби з дифтерією. 1896 створено Товариство для боротьби із заразними хворобами, одним з основних завдань якого було заснування Бактеріологічного інституту. Товариством було взято в оренду на 5 років (безкоштовно) земельну ділянку на Байковому хуторі, яка належала Воєнному кріпосному інженерному управлінню. Був створений будівельний комітет, розроблені концепції відносно будівлі та розглянуті і затверджені кошториси та плани.

На добровільні пожертвування членов товариства (головним чином доброчинців Лаз. Бродського, О. Терещенка, О. Демидової та ін.) 14 квітня того ж року відбулися закладини його будинку, а вже через 5 місяців збудовано двоповерхову цегляну споруду лабораторії (автор проекту — інж. К. Г. Іванов, опалення і вентиляція — інж. Л. М. Городецький, підрядник – Л. Гінзбург), що і поклало початок існування інституту. 21 жовтня 1896 будівля закладу була освячена і відкрита після чого відбулось урочисте публічне засідання Ради Товариства. Пізніше сюди переїхала пастерівська станція, яка до того знаходилясь у найманому приміщені.

З травня 1900р. ділянка площею більше 20 десятин була орендована на 36 років з сплатою 10 рублів на рік. Північний схил Байкової гори після перепланування отримав вид трьох терас, круті відкоси яких опускаються до русла р. либидь. У 1900—01 на цій території інж. С. Бек ( на кошти О.Терещенка) побудував два цегляних і дерев'яний будинки притулку для хворих, склади, майстерні, три стайні та інші стримані за архітектурою підсобні будівлі, що в основному збереглися до теперішнього часу.

Бактеріологічний інститут був одним із кращих лікарняних установ міста, діставши у сучасників назву «Дворца науки». Основні напрями його діяльності включали виготовлення сироваток та вакцин, застосування нових засобів лікування та профілактики заразних хвороб, наукову розробку питань інфекційної патології, навчання лікарів бактеріологічним методам досліджень. Серед засновників і активних діячів Товариства для боротьби із заразними хворобами та Бактеріологічного інституту були відомі вчені В. Високович, Ф. Льош, О. Павловський, В. Підвисоцький, В. Чернов, тут працювали також науковці та лікарі О. Кронтовський, В. Ліндеман, М. Нещадименко, В. Образцов та ін.

Інститут постійно містився у зведених для нього будинках, з часом змінюючи назву: Бактеріологічний, Санітарно-бактеріологічний (з 1920), Український інститут епідеміології та мікробіології (з 1938), Київський науково-дослідний інститут епідеміології, мікробіології та паразитології (1965). 1981, після об'єднання з Київським інститутом інфекційних хвороб АМН СРСР дістав сучасну назву — Київський НДІ епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. Громашевського МОЗ УРСР (тепер МОЗ України). Нині до складу інституту, окрім старого (історичного) корпусу, входять головний (новий), а також вірусологічний (з лабораторією особливо небезпечних хвороб) корпус та віварій.

Старий (історичний) корпус 1896, являє собою двоповерховий будинок на підвалі, у стилі неоренесанс, цегляний, у плані прямокутний, симетричний за композицією. Три ризаліти розташовані на головному фасаді, один — по осі тильного фасаду. Головний фасад вирішено з використанням ордерної системи та декоративного ліплення. Перший поверх із прямокутними вікнами членують широкі рустовані лопатки, другий — пілястри корінфського ордера, що фланкують високі напівциркульні вікна, охоплені вгорі архівольтами з ліпними вінками та смугами у пазухах.

Мальовничий силует будинку формують різноманітні декоративні фронтони, металеві парапети з цегляними стовпчиками. Основну увагу приділено архітектурі центрального ризаліту, середня частина якого на рівні другого поверху виділена портиком із спарених колон корінфського ордера з трикутним фронтоном. Над тамбуром — оглядова тераса, з якої відкривається панорама на стару Либідську частину міста. Споруду оперізує карниз на спарених кронштейнах з широким гладеньким фризом та густою ліпною смугою із стилізованого рослинного орнаменту. Потужній горизонталі карниза відповідає міжповерховий пояс, що трактується як антаблемент доричного ордера з тригліфами, які чергуються зі вставками меандрового орнаменту. Низ будинку підкреслено цоколем, де у приямках розміщено вікна підвалу. На відміну від головного тинькованого фасаду бічні й тильний вирішено стриманіше — лицьовою цеглою (тепер побілені) з орнаментом у вигляді зубців (фриз, міжповерховий пояс), клинчастими перемичками тощо. Функціональна схема плану основана на розміщеному в центрі будинку вестибулі (охоплює за висотою два поверхи), який зв'язаний з коридорами бічних крил. На першому поверсі містилися приймальня, відділення пастерівських щеплень, фото- і хімлабораторії; на другому — дві зали: для засідань ради товариства та лекцій (на 100 осіб), ряд лабораторій. Серед інтер'єрів виділяється розкішно оздоблений вестибуль з парадними сходами. Кам'яні подвійні сходи виводять па бічні галереї другого поверху, обрамлені урочистим рядом канелюрованих колон іонічного ордера, оперезаних у нижній третині поясками і драпіруванням. На галерею виходять коридори бічних крил, двері зали засідань та лекційної аудиторії. Горцеві стіни вестибуля оброблені глухою аркадою іонічного ордера з черепашками у тимпанах і картушами з монограмою «БИ» (Бактеріологічний інститут). Пишні картуші містяться також над входами у зали. По осі фронтальної стіни — ніша з погруддям Л. Пастера на колонному п'єдесталі, на протилежній стіні — мармурові меморіальні дошки з написами, що містять дати закладин і відкриття інституту. Архітектуру вестибуля збагачують металеві ковані огорожі галерей та сходів, чавунні литі канделябри. Підлогу викладено метласькими плитками (завод Бергенгейма у Харкові) з індивідуальними на кожній ділянці килимовими малюнками, гармонійно об'єднаними у єдине ціле кольоровим та стильовим вирішенням. У залі засідань привертає увагу кесонований ліпний плафон, що переходить у падугу, та фриз, членований спареними консолями (під час ремонтних робіт 1980-х рр. плафон позолочено). У приміщенні, що використовується тепер як читальна зала бібліотеки, є старовинні, прикрашені різьбленням дерев'яні книжкові шафи.

З 1900 в цьому будинку працював Високович Володимир Костянтинович (1854—1912) — патолог, бактеріолог, імунолог, професор Київського університету (з 1895), голова Київського фізико-медичного товариства, віце- голова Київського товариства лікарів, керівник експедицій для боротьби з епідеміями чуми й холери в Індії, Одесі, Києві, Харкові та ін. Одночасно з 1. Мечниковим був одним з творців вчення про захисну ретикуло-ендо- теліальну систему, а також про імунітет та сприйнятливість організму до інфекційних хвороб. В інституті очолював пастерівський відділ, де готували вакцину проти сказу. У 1898 вперше в Європі виготовив вакцину і у 1904 застосував масові щеплення проти черевного тифу. За час роботи в інституті виконав 18 наукових тем з різних питань бактеріології та профілактичної медицини. Один із ініціаторів утворення медичного відділення Вищих, жіночих курсів у Києві.

1896—1919 тут працював Павловський Олександр Дмитрович (1857—1944) — патолог, мікробіолог і хірург, професор Київського університету, ініціатор утворення «Товариства для боротьби із заразними хворобами» й засновник Київської пастерівської станції (1894). Вперше у Російській імперії виготовив і застосував у Києві протидифтерійну сироватку (1895). Один із організаторів і перший директор інституту, одночасно очолював відділ сироваток. Виготовив протихолерну, протиправцеву, протистрептококову сироватки й інші препарати для лікування важких захворювань. У роки 1-ї світової війни — організатор і керівник найбільшого у Києві госпіталю Червоного Хреста. З 1919 — в еміграції. Помер у Румунії.

З цим будинком пов'язана діяльність Підвисоцького Володимира Валеріановича (1857—1913) — патолога і бактеріолога, професора Київського (1887— 1900) й Одеського (1900—05) університетів, директора Інституту експериментальної медицини в Петербурзі (1905—13), засновника вітчизняної школи патологів і бактеріологів. У період проживання в Києві брав активну участь в організації заходів проти епідемії холери в місті (1892). 1896 заміщав В. Високовича на посаді завідувача відділу Бактеріологічного інституту, коли той очолював експедицію до Індії; викладав на курсах, що діяли при інституті.

Тут працював також Тимофєєвський Олександр Дмитрович (1887—1985) — фізіолог і онколог, чл.-кор. АН УРСР (з 1939), акад. АМН СРСР (з 1945), заслу-жений діяч науки УРСР (з 1947). 1953— 55 очолював лабораторію етіології злоякісних пухлин. Одночасно 1941—53 працював завідувачем лабораторії в Інституті клінічної фізіології, 1953— 55 — в Інституті фізіології АН УРСР. Основні праці присвячено проблемам експериментальної гематології та онкології. Займався питаннями крово-творення, вивчення ролі вірусів у виникненні пухлин, гістогенезу клітин сполучної тканини. Вперше у країні розробив метод культивування клітин поза організмом. Кабінет ученого містився на другому поверсі (після перебудови не зберігся).

Дата побудови

1896 р.

Охоронний номер

№189

№ та дата рішення про взяття під охорону

Рішення виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 21.01.1986 №49

Дошка "Пам'ятка ..."

Текстовий опис стану пам'ятки

Загальний стан пам,ятки - НЕЗАДОВІЛЬНИЙ. Будівля стоїть порожня. Замкнена. Числені сліди руйнації під впливом зовнішнього середовища по всіх фасадах: лущиння тиньку, фарби, руйнування декоративних елементів. На цокольні частині - грибок. На дворових фасадах відсутність шкла в деяких вікнах. Водистічні труби та відливи частково відсутні, частково зламані і не виконують свої функції. На карнізі головного фасаду на великих по довжині ділянках не тільки відсутній шар тиньку, що створював декоративний профіль, і видно цегляну основу, а і почалася руйнація цеглин (випадіння, тощо). Особливо це помітно на правому ризаліті. Так само вкриті тріщинами і знаходяться в аварійному стані елементи аттіку.

Стан інтерь,єрів - незадовільний. В більш меньш пристойному вигляді знаходиться двосвітний хол з парадними сходами та два великі зали на другому поверсі (центральний різаліт головного фасаду та центральнй обь,єм дворового). В інших приміщеннях першого та другого поверху демонтовано перегородки та підвісну стелю, частково знято покриття підлоги. Приміщення майже порожні - меблі відсутні, обладнання демонтовано.

Відповідальний волонтер

mc_Load

Дата створення

11.06.2016