Тургенєвська вулиця, 1-а пол. 19—20 ст. (архіт., іст., містобуд.).  Від вул. О. Гончара до вул. Артема. Прилу­чаються вулиці Воровського, Павлів- ська і Полтавська. Первісно мала назву Іванівська, 1903, у зв'язку з 85-річчям з дня народження і 20-річчям з дня смер­ті, названа на честь Тургенева Івана Сергійовича (1818—83) — російського письменника, автора широко відомих романів «Батьки і діти», «Дворянське гніздо» та ін. Підтримував дружні сто­сунки з Марко Вовчком, Т. Шевчен­ком. Написав «Спомини про Т.Шевченка», переклав російською оповідан­ня Марка Вовчка, надрукував їх із своєю передмовою, високо цінував та­лант письменника Ю. Федьковича. Місцевість, яка включає вулиці Дмитрівську, Тургенєвську, Павлівську, Полтавську і Гоголівську, відома з поч. 19 ст. під назвою «Солдатська слобід­ка». Тут, на північно-західній околиці міста, селилися переважно відставні військові. По цій території протікав струмок Скоморох, який в районі су­часної пл. Перемоги впадав у р. Либідь, являючись її лівою притокою. Регуляр­не планування «Солдатської слобідки» почалось у 1830-х рр. у зв'язку з бу­дівництвом Києво-Печерської фортеці (проект затверджений у березні 1830) і введенням нової еспланадної лінії, що обмежила забудову Печерська. Адміні­стративний, культурний і торговий центр було перенесено в Старий Київ. Це змінило характер забудови району, викликало необхідність розширення міських територій у південному і пів­нічно-західному напрямі. Інтенсивне заселення території почалося після ка­тастрофічної повені на Подолі 1845. Планувальною основою для подальшо­го житлового будівництва послужив план Києва 1837, основні ідеї якого на­лежать арх. В. Беретті. Вулиці, розпла­новані на північній захід від Львівської брами відповідно до цього плану, забу­довувалися спочатку одноповерховими, переважно дерев'яними спорудами за «зразковими проектами» 1830—50-х рр. На плані 1850 вул. Іванівська показана спланованою в сучасних межах, на ньому позначено Обсерваторний при­ярок, що виходив на вулицю і остаточ­но був засипаний лише в кін. 19 ст. Провінційний характер вулиці зафіксо­ваний на плані Києва 1861, складеному у зв'язку з розробкою «Правил», згідно з якими всі споруди міста поділялися на чотири розряди. Вул. Іванівська була віднесена до найнижчого — четвертого розряду, на ній дозволялося будувати дерев'яні будинки — «по фасадах без особливих прикрас». До кін. 19 ст. за­будова вулиці залишалася малоповер­ховою, в основному дерев'яною і дуже розрідженою — між будинками розта­шовувалися двори, сади і городи з гос­подарськими будівлями. Станом на 1891р. вона ще не була замощена і підтоплювалася під час сильних опадів. Велике значення для розвитку району мало відкриття 1897 трамвайного руху по сучасній вул. Артема (т. зв. Львівська лінія). Ця лінія зв'язала північно-західну околицю міста з його центральними районами.

На поч. 20 ст. різко змінюється типо­логія садибних комплексів, швидко зникають просторові утворення місь­ких дворів з малоповерховими житло­вими і господарськими спорудами. Збільшення населення Києва, зростан­ня промисловості і торгівлі обумовили зростання цін на землю і квартири, до­моволодіння стало вигідним вкладан­ням капіталу. Успіхи будівельної тех­ніки дали можливість зводити високі житлові будинки — т. зв. прибуткові. В результаті принципово нової забудови змінюються силуети міських районів, організація внутрішньосадибного і внутрішньоквартального просторів. Площа ділянок використовується мак­симально, нові будинки споруджують­ся по всій ширині садиби, щільно при­лягаючи до її меж. Таким чином, на поч. 20 ст. архітектурне обличчя вулиці було повністю оновлене новою забудо­вою, значна частина якої не збереглася до наших днів. 1939 здійснено реконструкцію вулиці, в результаті якої були ліквідовані причини підтоплення окремих садиб. Пам'ятки архітектури: у стилі історизм - № 19 (арх. І. Агуров), № 20, № 30, № 32, № 77, № 79, № 80, у стилі модерн - №     27, садиба № 35-а,    35-б, № 43, № 55, № 60 (ймовірно арх. О.       Феокритов).

Пам'ятки історії: в № 65 проживав письменник, політичний і громадський діяч П. Стебницький (див. ст. 42); в № 81 — актриса, фольклористка, пись­менниця С. Тобілевич (див. ст. 51); в № 83/85 — акад. АПН України К. Кульчицький.

На території Апостольської Нунціатури — Посольства Держави-міста Ватикан (№ 40) встановлено пам'ятник (ск. Б. Дов­гань) Папі Римському Івану Павлу ІІ, який проживав тут у червні 2001.

Не збереглися будинки, в яких прожи­вали педагог, видавець «Киевского на­родного календаря» О. Андріяшев (№ 8), партійний і державний діяч УСРР Є. Бош (№ 58) та письменник Ю. Яновський, ентомолог Є. Звєрозомб - Зубовський (№ 70), арх. В. Риков (№ 73); міс­тилася 1911 —12 редакція журналу «Рілля» (№ 9).

Вул. Тургенєвська є порівняно невели­кою за довжиною, але вельми цінною у містобудівному, архітектурному та культурно-історичному аспектах.

 

 

 

Фотогалерея