Українська студія телевізійних фільмів («Укртелефільм») 1965-2000-і рр. Створена за Постановою Ради Міністрів УРСР 1965 «для виробництва телевізійних фільмів усіх жанрів на кіноплівці»: документальних, художніх, музичних, фільмів-спектаклів, фільмів-концертів та ін.

До 1985-го року практично всі фільми продукувалися на плівці, більша частина фільмокопій та вихідних матеріалів передавалась на зберігання до Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного. Це безцінний доробок з національної історії, культури, духовності. Події, особистості навічно збережені на плівці для нащадків.

З 2000-го року студія започаткувала перегін, отже й збереження, з кіноплівки на відеоносії свого значного доробку. Й нині майже 800 назв є у відеотеці студії, з них: 63 художні фільми, 15 фільмів-вистав, 501 документальний і 197 музичних фільмів (понад 1200 касет). Більше 100 фільмів відреставровано та перегнано на цифрові носії, робота над цим довготривалим проектом (з технічного боку реставрації фільмів 40-20-річної давнини) активно продовжується.

Укртелефільм — єдина серед вітчизняних студій майже в повному обсязі фіксувала «живих» літераторів, які перед камерою читали свої найкращі твори, композиторів, музикантів, вокалістів світового рівня, що виконували як свої твори, так і шедеври української та світової класики. 

За роки існування студії створено понад 3 тис. телевізійних фільмів. Із величезного доробку — більше 1200 назв документальних, понад 200 — художніх і фільмів-вистав за участю корифеїв вітчизняної сцени, майже 1,5 тисячі музичних стрічок.

Багато з них відзначено державними нагородами, численними преміями та призами Міжнародних і Всесоюзних телевізійних фестивалів і конкурсів: «Симфонія» [1966, реж. Р. Синько, диплом і приз журі на першому Всесоюзному фестивалі телефільмів (ВФТ) у Києві]; «Шинов та інші» (1967, реж. С. Зелікін, диплом і приз журі за кращий документальний фільм на другому ВФТ у Москві); «Женихи» (1969, реж. Р. Олексів, диплом і приз журі за кращий музичний фільм на третьому ВФТ у Ленінграді, (1969), «Сліпий дощ» (1968, реж. В. Гресь, диплом і приз журі за режисерський дебют на третьому ВФТ у Ленінграді, 1970; Гран-прі «Золота німфа» на Міжнародному фестивалі телефільмів (МФТ) у Монте-Карло, Монако, 1970); «Гелікон-69» (1969, реж. А. Мамонт-Зав'ялов, диплом і приз за кращий музичний фільм на четвертому ВФТ у Мінську,1969; «Пізнай себе» (1971, реж. Р. Єфименко, Гран-прі та Золота медаль МФТ у Варні, Болгарія, 1973); «Біла дача» (1972, реж. Е. Дмитрієв) та «Червона рута» (1971, реж. Р. Олексів — призи і дипломи за режисуру і кращий музичний фільм на п'ятому ВФТ у Ташкенті, 1973), «Відродження» (1980, реж. Є. Рябко, Державна премія УРСР ім. Т. Шев-ченка, 1980); «Лючія ді Ламмермур» (1980, реж. О. Бійма, диплом і приз журі на дев'ятому ВФТ в Єревані, 1981); «І маленький карнавал в кінці року» (1981, реж. В. Василенко, диплом і головний приз на ВФТ в Івано-Франківську, 1982; «Ладо» (1983, реж. В. Василенко, головний приз на десятому ВФТ в Алма- Аті, 1983); «Фауст» (1982, реж. Б. Небієрідзе, Перша премія і диплом на десятому ВФТ в Алма-Аті, 1983); «Чорнобиль: два кольори часу» (1987, реж. І.Кобрін, Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка, 1989); «Гріх» (1991, реж. О. Бійма, Золота медаль на тринадцятому ВФТ у Саратові, приз за кращу чоло-вічу роль Б. Ступці, 1992); «Пастка», «Злочин з багатьма невідомими» (1993, реж. О. Бійма, Державна премія України ім. Т. Шевченка, 1996); «Острів любові» (1995, реж. О. Бійма, Головний приз фестивалю телефільмів «Золота ера», 1997); «Художник. Фантазії на тему Т. Шевченка» (2004, реж. Г. Черняк, Головний приз фестивалю дитячих фільмів «Золоте курча», 2004).

Свого часу до 10-ї річниці Незалежності України на "Укртелефільмі" було створено документальний серіал (10 серій) «Десять кроків до світла», який був високо оцінений громадськістю і викликав неабиякий резонанс у суспільстві.

01 січня 2002 «Укртелефільм» разом з Національною телекомпанією України започаткував вихід в ефір на УТ-1 українського телеканалу «Культура», для якого було створено понад 200 кінофільмів і телепередач (з листопада 2003 - Державна телерадіокомпанія «Культура», розміщується в одному приміщенні з «Укртелефільмом») .

Тричі фільми студії були удостоєні Національної премії України ім. Т.Шевченка. Сотні нагород на престижних міжнародних і всесоюзних кінофестивалях і конкурсах засвідчують високий рівень студійних робіт. 

На сьогоднішний день у штаті студії понад 50 чоловік. Які офіційно працють по чотири години. Більше 10 років відсутності державного фінансування, жодного державного замовлення. Студія є госпрозрахунковим держпідприємством, що перебуває у сфері управління Держкомтелерадіо.

Має три знімальні павільйони (два по 720 кв. м, один — 283,4 кв. м), гримерні, костюмерні, репетиційні, кімнати відпочинку. Є велика кількість костюмів, історичних, які шилися для фільмів-опер та фільмів-вистав, а також реквізит. Крім того студія має знімальну відео- й кінотехніку, досвідчений персонал освітлювачів і техніків із обслуговування знімального процесу.

Використано статтю Лариси Шевченко зі Зводу пам,яток

Взято інформацію з сайтів:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Укртелефільм

http://stv.detector.media/interview/yakscho_mi_ne_zakhistimo_ukrtelefilmu_vin_nezabarom_stane_bankrutom_kerivnitstvo_studii/