Проект житлового комплексу розроблено 1934 арх.-худ. Й. Каракісом за участю арх. І. Заславського (Перша архітектурна майстерня АПУ Київської міськради під орудою арх.-худ. М. Холостенка). Керівник будівництва — інж. М. Карпов. Передбачалося спорудження трьох житлових корпусів, що обіймали б увесь квартал, дитячого садка по осі провулку та впорядкування схилів з влаштуванням на них парку та сходів до Паркової дороги. Споруджено лише скорочений на чотири секції будинок № 3-а, будинок № 3-б і дитячий садок на пров. Аскольдовому, 5. Житловий будинок, 1934 — 38 (№ 3-а). На червоних лініях забудови пл. Арсенальної і вул. Січневого повстання. Є містобудівною домінантою у панорамі правобережної частини Києва.

Різноповерховий (від чотирьох до дев'яти поверхів) з підвалами, цегляний, тинькований, у плані — ускладненої дугоподібної форми з ризалітами на чоловому й тильному фасадах. Перекриття пласкі. Складається з восьми рядових п'ятиповерхових двоквартирних секцій, розрахованих на дво- і трикімнатні квартири, а також п'яти підвищених наріжних секцій з ліфтами та дво-, три- й п'ятикімнатними квартирами, що відзначаються добре продуманим плануванням, вдалими пропорціями житлових приміщень. Архітектура будинку вирішена у формах пізнього конструктивізму, наближеного до модерну. Композиційним стрижнем асиметричної в цілому споруди є наріжний дев'ятиповерховий об'єм, завершений терасоподібною надбудовою з гранчастою ротондою, призначеною для оглядового майданчика. Від нього під кутом понад 90° розходяться п'ятиповерхові крила різної довжини, перехід до яких здійснюється через симетричні шестиповерхові об'єми з ризалітами й терасоподібними завершеннями, поєднані між собою чотириповерховими вставками з розкресленими на квадри аттиковими поверхами. Обабіч дев'ятиповерхового об'єму — аркові проїзди на подвір'я (лівий тепер закладений).

Основними архітектурними елементами, що формують виразну пластику вуличних фасадів, є тригранні еркери й балкони, доповнені нішами лоджій. Вертикальність домінантного об'єму підкреслено центральним еркером, фланкованим глибокими лоджіями (тепер здебільшого засклені). Еркерами доповнено наріжжя шестиповерхових частин. На бічних фасадах еркери підтримують спрощені трикутні консолі. Стилізований ордер у вигляді заокруглених стовпів застосовано у міжвіконнях еркерів, простінках терасоподібних завершень, на першому поверсі дев'ятиповерхового об'єму та обабіч входів з боку вул. Січневого повстання. На рівні підвіконь третього поверху проходить горизонтальна смуга зі стилізованих балясин. Важливе значення має чергування рустованих і гладеньких площин сірих стін, пожвавлених пофарбуванням у білий колір окремих архітектурних деталей.

Дворовий фасад, розчленований ускладненими в плані ризалітами житлових секцій, втратив первісне оформлення внаслідок облицювання в 1965 керамічною плиткою.

Будинок отримав неоднозначну оцінку у сучасників. Одні вважали його «конструктивістською коробкою, прикрашеною в стилі голландського ренесансу», «переспівом французького спрощення сухого модерну», «абсолютно позбавленим відтінку монументальності», або таким, що не відповідав основним принципам класичної архітектури; інші відносили його до найкращих новобудов з рисами «оригінальних пошуків нового стилю в архітектурі». Житловий будинок, 1938 (№ 3-б). У другому ряді забудови, над крутим схилом.

П'ятиповерховий з напівпідвалом, цегляний, тинькований, у плані викривлений по дузі, складається з шести житлових секцій, ідентичних рядовим секціям будинку № 3-а. Вирішений у формах пізнього конструктивізму. Звернений до Дніпра головний фасад має вигляд ледь увігнутої пластини, де основним елементом є об'єднані по вертикалі лоджії, які починаються від високого цоколю й продовжуються до рівня карниза, що відокремлює п'ятий (аттиковий) поверх. Завдяки ощадності художніх засобів фасад, задуманий як тло для майбутнього парку, лаконічний до театральної умовності. Декоративність його площини підкреслює великомірний геометричний орнамент на місці вінцевого карниза аттикового поверху.

Вежоподібні гранчасті ризаліти торцевих фасадів споріднені з оформленням будинку № 3-а, на дворовому фасаді — аналогічні ускладнені у плані виступи житлових секцій, але зі входами до сходових кліток.

Будинок — складова частина житлового комлексу.

Дитячий садок, 1937—40 (пров. Аскольдів, 5). На верхній терасі схилу, в глибині провулка. Призначався для 140 дітей робітників і службовців заводу «Арсенал».

Триповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, у плані має складну конфігурацію. Дах бляшаний. В центрі об'єму, збудованого за принципом центрально-осьової симетрії, розташовані одна над одною актова і спортивна зали, до яких прилягають приміщення їдалень, завершені угорі терасами-соляріями, та групи кімнат з округлими еркерами й наріжними лоджіями. Перекриття пласкі дерев'яні.

В архітектурі будинку творчо використані елементи класицистичної спадщини. Чітке зонування планування обумовило різне вирішення фасадів, в оформленні яких застосовано елементи іонічного ордера. Фасад по осі пров. Аскольдового утворює невеликий курдонер між ризалітами групових приміщень, що поєднуються своєрідною колонадою з рустованих пілонів під архітравом. На центральній осі курдонеру — головний вхід до будинку. Фасад, звернений до Дніпра, вирішено урочистіше. В його центрі на рівні другого—третього поверхів встановлено чотириколонний портик з трикутним фронтоном, на фризі якого технікою сграфіто виконане панно на тему дитинства. Обабіч портика влаштовано дугоподібні в плані пандуси. Пластику фасадів збагачують лоджії і тераси, рустування поверхонь стін й різноманітні за формою віконні та дверні прорізи — здебільшого прямокутні, у центрі фасаду між ризалітами на першому поверсі — аркові.

Велику увагу було приділено спорядженню інтер'єрів, зокрема, оформленню приміщень, виготовленню спеціальних безпечних для дітей меблів — індивідуальних шафок зі шторками замість дверцят, вертульок для рушників, круглих табуретів для відпочивалень, шестигранних столів тощо. Зразковий для свого часу будинок дошкільного дитячого закладу відповідає всім сучасним санітарно-гігієнічним і естетичним вимогам. Житловий комплекс, що відзначається високим професіоналізмом у вирішенні планування й об'ємно-просторової організації складових частин, є зразком містобудівного утворення 1930 - х рр.

1944—66 (з перервами), з 1951 — постійно у будинку № 3-а у квартирі № 41 жив Кулик Кирило Панкратович (1904—66) — генерал-лейтенант, член Військової ради 40-ї армії 1-го Українського фронту (з 1943), яка брала участь в операціях з форсування Дніпра і звільнення Києва від німецьких загарбників у листопаді 1943. Після війни — командувач військових округів, з 1951 — перший заступник голови Українського республіканського комітету ДТСААФ, радник першого заступника голови Президії Верховної Ради УРСР.

1988—98 у цьому будинку в квартирі № 10 мешкав Куценко Володимир Ілліч (1921—98) — філософ, акад. АН УРСР (з 1985). У цей період працював завідувачем відділу (1970—89), потім — радником дирекції Інституту філософії АН УРСР (з 1994 — НАН України). Одночасно — заступник акад.-секретаря Відділення історії, філософії і права АН УРСР (з 1975). Наукові праці вченого присвячені з'ясуванню методологічної ролі соціальної філософії у досліджен¬нях процесів політичного та духовного розвитку суспільства. Один з ініціаторів розробки методологічних проблем соціального передбачення й управління. Проживав також за адресами: пров. Дзержинського, 4, квартира № 6 (у 1967—86); вул. Липська, 16-а, квартира № 4 (у 1986—88).

Тепер використовується дитячим садком «Орлятко»; на першому поверсі містяться магазини, офіси [1608].