Історична довідка:
Однотипні цегляні льохи, споруджені за затвердженим 1768 проектом невідомого інженера, містилися в Олексіївському, Кавалерському, Успенському бастіонах, а також у межах ближнього ретраншементу (окрім першого, не збереглися). Існування льохів створювало постійну загрозу вибуху, який міг пошкодити Києво-Печерську лавру, у зв'язку, з чим ченці неодноразово зверталися до урядовців. Лише 1885 вирішилося питання про перевезення пороху до льохів у Звіринецькому укріпленні, споруджених 1886—87.
Будівля одноповерхова, цегляна, у плані прямокутна (31 X 12 м), двокамерна, заглиблена в землю. Стіни (завтовшки 1,5 м) зміцнено 16-ма контрфорсами. У кладці влаштовано канали і продухи для вентиляції та відведення порохових газів. Розділені товстою стіною вхідна й основна (для зберігання пороху) камери перекрито спільним цегляним склепінням, яке у поперечному перетині має параболічні абриси (прогін 8,7 м). Дах двосхилий, залізний, переходить у покриття контрфорсів. Це одна з найдавніших монументальних пам'яток військово-оборонного зодчества Києва. До 80-х рр. 19 ст. використовувався за прямим призначенням, потім для різних господарських потреб. 1979—80 розчищено і досліджено (архітектори В. Шевченко, Ю. Лосицький) і пристосовано під кав'ярню (арх. М. Левчук) [591]