Історична довідка:
Рішення про будівництво льоху стурбувало керівництво Лаври, яке направило прохання про заборону будівництва на ім'я генерал-губернатора М. Леонтьєва. Комісія, створена з метою розв'язання конфлікту, прийняла позитивне рішення щодо будівництва, підкресливши при цьому, що «окрім зазначеного найзручнішого і найпристойнішого місця у всій Києво-Печерській фортеці для вибору і побудови цього порохового кам'яного льоху нема». 1768 київський митрополит Арсеній знову звертається з проханням перенести льох в інше місце, тому що він розташований в 10 сажнях від лаврської огорожі і споруд при ній, а тому у разі нещасного випадку загрожує Лаврі найстрашнішими руйнуваннями. За розпорядженням Військового міністерства 1868 було затверджено проект побудови окремого «порохового містечка», нездійсненого через брак коштів.
Пороховий льох за об'ємно-просторовим та конструктивним вирішенням близький до порохових льохів Петропавлівської фортеці у Петербурзі. Використовувався за прямим призначенням до 1885. Пізніше — склад. Одноповерховий, цегляний, у плані прямокутний, двокамерний, наполовину заглиблений у землю. Перекрито напів- циркульним склепінням. У стінах улаштовано вентиляційні та вибухогасні канали і продухи. Поздовжні стіни і склепіння зміцнено 12-ма контрфорсами (по шість з кожного боку), об'єднаними глухими арками вздовж фасадів, які є основними архітектурними і декоративними елементами будівлі. Бічні фасади завершено трикутними фронтонами. Споруда занепала, фундамент у деяких місцях осів, є тріщини в стінах, конструкціях, відсутня покрівля, обсипався тиньк, втрачено декоративні деталі. Тепер будівля перебуває у напів- зруйнованому стані [592].