Житловий будинок кін. 1890-х рр., 1939, в якому проживав Бажан М. П.

Б. Хмельницького, 94
Історична довідка:

 У 1920-х рр. садибу націоналізовано, будинок передано до комунальної власності. 1939 надбудовано ще одним поверхом за проектом, розробленим у проектно-кошторисному бюро Сталінського РЖУ. Автор надбудови — інж.-арх. Л. Юдкін.
Чотириповерховий з напівпідвалом і сучасною мансардою, в плані прямокутний. Стіни викладено з «пустопорожньої» цегли, облицьовано будівельною цеглою, пофарбовано (первісно не пофарбований). Має центральну та чорну сходові клітки, остання розташована у прямокутному еркері, розміщеному на центральній осі дворового фасаду. Односекційний, планування двобічне, перекриття пласкі. Дах двосхилий, огороджений ґратами.

Фасади виконано в цегляному стилі. Композиція чолового фасаду симетрична, первісно — центрально-осьова. Вісь виділялася центральною вертикальною розкріповкою, фланкованою пілястрами і завершеною півциркульним аттиком над високим арковим вікном та трикутним декоративним фронтоном. В результаті надбудови завершення центральної частини знято. Міжвіконні простінки та наріжні частини оформлено пілястрами. Вікна першого і другого поверхів — з лучковими перемичками, на першому поверсі мають прості лиштви з замковими каменями, на другому — профільовані «вухасті», які спираються на лопатки. Вікна третього поверху — з півциркульними перемичками, увінчані профільованими архівольтами з замковими каменями і фланковані пілястрами. У підвіконнях — вузькі прямокутні ніші. Дворо-вий фасад розчленовано міжповерховими карнизами із сухариками. Фасади завершують профільований карниз і підвищений трикутний аттик над центральною частиною. Первісне оздоблення інтер'єрів — гурти, карнизи, розетки в окремих приміщеннях збереглися частково.
Будинок — цінна житлова споруда періоду еклектики.
1921— 24 в будинку проживав Бажан Микола Платонович (1904—83) — поет, перекладач, учений, акад. АН УРСР (з 1951), заслужений діяч науки УРСР (з 1966), заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (з 1964), народний поет Узбецької РСР (з 1974), Герой Соціа-лістичної Праці (1974), заступник голови Ради міністрів УРСР (1943—49), голова Спілки письменників України (1953—59), головний редактор Головної редакції Української Радянської Енциклопедії (1958—83).
У роки проживання в цьому будинку навчався в Київському кооперативному інституті (1921—23) і Київському інституті зовнішніх відносин (1923—25) . Вищу освіту не отримав через активне входження до літературного середовища, що як і літературна праця, повністю поглинуло його. Тісно спілкувався з О. Довженком, М. Семенком, Ю. Яновським та іншими діячами культури. 1923 його вірш «Сурма юрм» з'явився у «Жовтневому збірнику пан- футуристів» (Київ). Працював репортером у київській газеті «Більшовик», в якій 1923 опублікував свої вірші «Рура- марш» та «Аеро-марш», згодом — літературний співробітник газети. Звідси переїхав на вул. Хрещатик, 58 (тепер № 52).

Тепер — житлово-офісний, з торговельними приміщеннями на першому поверсі [1841].

Дата створення
26.06.2013