Микільсько-Ботанічна вулиця — вулиця в Голосіївському районі міста Києва, місцевість Паньківщина. 

Від вул. Тарасівської до вул. Л. Толстого. Від перетину з вул. Паньківською має значний схил у бік Ботанічного саду ім. акад. О. Фоміна. Прокладена 1836 як поперечний планувальний зв'язок між вулицями новоутвореного району, де оселялися професура, службовці й студенти Київського університету. Спочатку мала назву — вул. Микільська (від імені царя Миколи І), з 1862 — вул. Ботанічна (від університетського ботанічного саду, що замикає її перспективу), 1869 дістала сучасну назву.

Нерівномірна за висотою забудова вулиці (від двох до шістнадцяти поверхів) різночасова, різностильова, сформована переважно за радянської доби. Архітектура кін. 19 — поч. 20 ст. представлена п'ятиповерховими житловими будинками в стилі модерн на розі з вул. Тарасівською — № 1/16, 3, двоповерховим особняком у стилі неоготики — № 4, чотириповерховим прибутковим будинком у цегляному стилі — № 10, триповерховою будівлею Маріїнського дитячого притулку (нині Інститут психології ім. Г. Костюка — вул. Паньківська, 2). Наріжний шестиповерховий житловий будинок «Комуніст» — № 25/18 відбиває прийоми архітектурного формотворення 1930-х рр. Спрямовану на використання історичної спадщини архітектуру повоєнної доби ілюструють яскраві з погляду мистецької цінності п'яти — семиповерхові будинки 1950-х рр. — № 2, 5—7/9—11, 14/7. Пізніші споруди не мають виразного архітектурного вирішення.

Історико-культурне значення вулиці пов'язане з проживанням на ній багатьох представників київської інтелігенції. В будинку № 1/16 мешкали вче- ний-природознавець, акад. Імператорської Санкт-Петербурзької АН і УАН, перший президент УАН В. Вернадський, лікар, гігієніст К. Добровольський, письменник М. Олійник, економіст, акад. ВУАН Л. Яснопольський; у № 4 — правознавець Л. Білогриць-Котляревський, економіст, публіцист, громадсько-політичний діяч М. Порш, геолог, природознавець, акад. УАН П. Тутковський; в № 10 — математик Б. Букрєєв та його син — лікар-терапевт Є. Букрєєв, фізик-теоретик, чл.- кор. АН УрСР К. Толпиго; в № 11-а — художник В. Маслянников, мистецтвознавець Г. Павлуцький; в № 14/7 — літературознавець, акад. АН УРСР і АН СРСР О. Білецький, фізіолог рослин, історик ботаніки, директор Ботанічного саду ім. акад. О. Фоміна І. Білокінь, члени-кореспонденти АН УРСР — вчений у галузі гідравліки Ю. Даденков, фізик І. Кондиленко, вчений у галузі електротехніки І. Постников, теплофізик і теплоенергетик, акад. АН УРСР В. Толубинський, математик та історик науки, акад. АН УРСР Й. Штокало, льотчик, тричі Герой Радянського Союзу О. Покришкін; в № 17/4 — льотчиця, Герой Радянського Союзу Н. Федутенко; в № 31 — хімік, акад. АН УРСР А. Пилипенко.

         Не збереглися будинки, в яких проживали Й. Юркевич — член київської Старої громади, лікар, батько відомого соціаліста Л. Юркевича (Рибалки), з яким полемізував В. Ленін, опікун письменника М. Рильського; В. Дрелінг — журналіст газети «Киевская мисль», голова Київської міської думи в 1917—18 (№ 5); лікар В. Михайлов і священик УАПЦ Костянтин Бутвиненко (№ 6); політичний діяч доби Української революції, на еміграції особистий секретар гетьмана П. Скоропадського С. Шемет (№ 8); народниця С. Богомолець — мати академіка О. Богомольця (№ 9); архівіст, історик, директор київського Центрального історичного архіву ім. В. Антоновича В. Міяковський, статистик, економгео- граф А. Ярошевич (№ 11); акад. ВУАН О. Левицький, у гімназичні роки — письменник К. Йаустовський, філолог Ю. Яворський (№ 13); композитор і журналіст Б. Яновський (№ 14); книгознавець, дослідник писемності М. Суслопаров, подружжя художників Л. Крамаренко та І. Жданко, актриса театру «Березіль» М. Чепіга (№ 23/4); військовий міністр уряду Української Держави О. Рогоза, вчений-правник, член УЦР А. Яковлів (№ 25); журналіст і театрознавець В. Чаговець та його син — біохімік, акад. АН УРСР Р. Чаговець, у їхній родині гостював співак Ф. Шаляпін (№ 31).

У будинку № 2 містилися літотипографія і конгревня власника сад А. Фронцкевича, де 1881 було надруковано один з перших путівників по Києву М. Тарановського; в № 11 у 1914 містилася деякий час редакція літературно художнього щомісячника «Сяйво» (тут вийшли № 7 і 8 журналу); в № 14 у 1910-х рр. — редакція і контора щотижневика «Газета» — органу Київського губернського земства.