Грушевського Михайла

Вулиця Михайла Грушевського — вулиця у Печерському районі міста Києва, місцевість Липки. Пролягає від Європейської до Арсенальної площі.

Планувальна вісь і головна транспортна артерія історичного району Липки. З'єднує Європейську й Арсенальну площі. На відрізку від вул. Хрещатик до вул. Садової має значний підйом. З непарного боку вздовж Печерського узвишшя розкинулися парки — Хрещатий (кол. Купецький сад), Міський сад (кол. Царський) та Марійський, які надають вулиці особливого архітектурно-ландшафтного характеру. З 1-ї пол. 19 ст. разом з Володимирським узвозом і вул. Сагайдачного називалася вул. Олександрівською, з 1919 — вул. Революції. 1934 названа на честь радянського партійного і державного діяча С. Кірова. До 1955 до складу вулиці входив також Музейний пров. 1991 її перейменовано на пошанування визначного історика, громадського і політичного діяча Грушевського Михайла Сергійовича (1866—1934).
Відома з 16 ст. як частина старого шляху від Подолу до Києво-Печерської лаври, що проходив через лісові хащі уздовж т. зв. Довгої ниви, яка належала Пустинно-Миколаївському монастиреві. У серед. 18 ст. за розпорядженням імператриці Єлизавети Петрівни при дорозі було закладено парк і зведено Царський палац (№ 5-а, арх. Б.-Ф. Растреллі). У кін. 18 ст. за Катерини II розроблено проект планування Палацової частини міста, який визначив трасування верхнього відрізка вулиці. Тут намічалося створення нового загальноміського центру — у південній частині великого плацу, перед Царським палацом збудовано Присутствені місця (розібрано у 1850-х рр. у зв'язку з будівництвом Київської фортеці), планувалося спорудження Володимирського собору (не реалізовано). Остаточно прокладена вулиця за генерал-губернатора В. Левашова (1833—36), який здійснив реалізацію планування усього району. На поч. 19 ст. визначився функціональний характер Липок як аристократично-адміністративного району міста. Прикладом забудови цього періоду є єдиний уцілілий дворянський особняк (№ 14). У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. садиби родової аристократії поступово витісняються вирішеними у різних історичних стилях особняками представників торговельного і промислового капіталу (№ 18/2, 20, 22) та багатоквартирними прибутковими житловими будинками (№ 16). Після відновлення Царського палацу (1870, арх. К. Маєвський) на місці кол. Двірцевого плацу закладено Маріїнський парк, збудовано прилеглі палацові служби (№ 7 — контора Удільного відомства). По осі вул. Липської 1888— 89 за проектом арх. В. Ніколаєва споруджено церкву св. Олександра Невського (розібрана у 1930-х рр.). 1887 за проектом арх. В. Ніколаєва збудовано пожежне депо з каланчею Палацової частини міста (на місці теперішнього готелю «Київ»), На поч. 20 ст. ансамбль вулиці поповнився значними громадськими спорудами: Музеєм старожитностей і мистецтв (№ 6, архітектори П. Бойцов, В. Городецький), Міською публічною бібліотекою (№ 1, архітектори О. Кривошеєв, 3. Клаве), Військовою школою (№ 30/1, архітектори В. Кричевський, В. Пєщанський; 1931 добудована арх. Й. Каракісом). З 1920-х рр. у Липках розгорнулося житлове будівництво. На місці зруйнованих під час громадянської війни будівель садиби киянки Мосолової споруджено 118-квартирний житловий комплекс для працівників заводу «Арсенал» у стилі конструктивізму (№ 28/2, арх. М. Анічкін, інж. Л. Толтус).
Після постанови ВУЦВК від 1934 про перенесення столиці України з Харкова до Києва вулиця набула характеру урядового центру. На ній з'являються визначні твори радянської архітектури — будинки Ради Народних Комісарів УРСР (№ 12/2, архітектори І.Фомін, П. Абросимов) і Верховної Ради УРСР (№ 5, арх. В. Заболотний), а також житловий будинок для працівників ЦК КП(б)У (№ 9, арх. О. Бекетов). У нижній частині вулиці вдало вписався у ландшафт стадіон «Динамо» (№ 3, арх. В. Осьмак та ін.). Усі ці споруди вирішено у стилі радянського неокласицизму.
Повоєнний період представлено скромним за архітектурою будинком Секції суспільних наук АН УРСР (№ 4) і характерним для архітектури 1950-х рр. житловим будинком № 34. У 1973 ансамбль вулиці поповнився двадцяти поверховим готелем «Київ», який разом з будинком Кабінету Міністрів України відіграє активну роль у силуеті Києва (арх. І. Іванов та ін.). Пам'ятками архітектури є будинки №1,5, 5-а, б, 9, 12/2, 14, 16, 18/2, 20, 22, 28/2, 30/1, 32. Для вул. М. Грушевського характерне ансамблеве вирішення багатьох її ділянок, тісний зв'язок з природним ландшафтом.
Більшість будинків має значну історико-культурну цінність. Насамперед це стосується Марийського палацу (№ 5-а) — визначної пам'ятки архітектури та історії, що був свідком багатьох подій протягом 18—20 ст., у т. ч. доби української революції і громадянської війни. Пам'ятками державного устрою і суспільного життя є також будинки Ради Народних Комісарів (№ 12/2); Верховної Ради УРСР (№ 5), в якому 24 серпня 1991 було прийнято Акт про незалежність України; командувача КВО (№ 32), де проживали у різний час М. Драгомиров, І. Дубовий, Г. Жуков, М. Кирпонос, С. Тимошенко, І. Федько, Й. Якір; Київського художньо-промислового і наукового музею (№ 6), що був відомим українським культурним осередком; військової школи (№ 30/1) та ін. На вулиці міститься споруда інститутів Секції суспільних наук НАН України (№ 4), в яких працювали видатні вчені, та житлові будинки, пов'язані з життям та діяльністю відомих діячів культури: Марка Вовчка (№ 7), М.-Е. Мандельштамма і М. Бердяєва (№ 8/16), Г. Майбороди (№ 16) та ін. До пам'яток історії та архітектури належать Хрещатий, Маріїнський та Міський парки; монументального мистецтва — пам'ятник на могилі генерала Радянської армії М. Ватутіна (1948, ск. Є. Вучетич, арх. Я. Білопольський).

У другій половині січня 2014 року на початковому відтинку вулиці Михайла Грушевського (між Європейською площею і Музейним провулком) точилися багатоденні масові сутички між учасниками Євромайдану та підрозділами МВС, внаслідок чого загинули перші Герої Небесної сотні.

Фотогалерея

Будинок Секції суспільних наук НАН України 1960, де працювали відомі вчені, діячі культури

Грушевського, 4

Житловий будинок співробітників ЦК КП(б)У 1935, в якому проживав Бойченко О. М.

Грушевського, 9