Андріївський узвіз — вулиця в Подільському районі міста Києва, що сполучає Поділ зі Старим Києвом. Пролягає від Контрактової площі до Володимирської та Десятинної вулиць.

Проходить по схилу Старокиївського плато між го­рами Андріївською (Уздихальницею), Старокиївською і Замковою, від пе­рехрестя вулиць Десятинної і Володимирської до Контрактової площі. Перетинається з вулицями Воздвиженською, Флорівською, Боричів Тік, Покровською. У плані утворює дугу, що огинає підошву гори Уздихальниці, з видового майданчика якої роз­криваються чарівні краєвиди на Поділ і Задніпров'я. Сучасна назва існує з 1740-х рр., походить, імовірно, від Андріївської церкви.

1920—57 вулиця носила ім'я більшовика Г. Лівера (1894—1918) — учасника боротьби за владу Рад у Києві у 1917—18. Вважається однією з найдавніших магі­стралей міста, яка з'єднувала давньо­руський дитинець з подільською тор­говельною площею. Частина дослідників (М. Петров, Д. Бліфельд, П. Толочко) ототожнює його з літопис­ним Боричевим узвозом.

За доби се­редньовіччя відгалуження узвозу було прокладено до замку на горі Киселівці (нині — Замкова). У 17 ст. відома як головна дорога на Поділ, що бере початок від Київської (Подільської) брами Верхнього міста. У 1711 проїзд між Замковою та Андріївською гора­ми було розширено. Перебуваючи за межами давніх укріплень, узвіз три­валий час залишався незабудованим. Початок його освоєнню покла­дено зведенням у 18 ст. Андріївської церкви на земляному бастіоні Старокиївської фортеці. На поч. 19 ст. через віддаленість від центру забудова залишалася розрідженою і складалася з одно- та двоповерхових, переважно дерев'яних будинків з прилеглими садами. До цього періоду належать житлові будинки № 10, 38 з рисами класицизму. Садибний характер за­будови порушено під час інтенсивного будівництва великих капітальних спо­руд, які відбивали стилістичну багато­гранність архітектури періоду істориз­му і модерну. Серед авторів будинків архітектори  (№ 13), М. Казанський (№ 2-а), В. Ніколаєв (№ 21), П. Спарро (№ 4/26) та ін. На рубежі 19—20 ст. поряд із житло­вою функцією вулиця набуває значен­ня торговельної з яскраво вираженою спеціалізацією магазинів і майстерень, що обслуговували потреби церкви.

Брукування великим булижним камін­ням здійснено у 2-й пол. 19 ст. Об'єднана спільністю виникнення й розвитку в умовах складного природ­ного ландшафту, забудова узвозу від­значається динамікою розкриття ву­личного простору, ансамблевістю та унікальністю архітектурно-ландшафтного середовища. Прилягання до гір, наявність виходів до оглядових май­данчиків з видами на Дніпро і Поділ визначили відкритий характер його забудови, виразний силует якої з до­мінантою Андріївської церкви і ак­центом неоготичної башти будинку № 15 («Замок Річарда») відіграє важ­ливу роль у загальноміських панора­мах. Активними композиційними еле­ментами є також будинки № 3/24 (1914), № 34 (1901, арх. О. Хойнацький). Дерев'яна забудова 2-ї пол. 19 ст. пред­ставлена будинками № 10 і 19. Внаслідок різночасового знесення окремих будинків утворено незабудовані ділян­ки (ріг вулиць Флорівської, Боричів Тік та ін.).

У 1981—83 проведено регенерацію забудови, виконано нове брукуван­ня, встановлено стилізовані ліхта­рі (автори проекту — А. Милецький, О. Колесников, Л. Гараніна, Д. Воронов). З цього часу узвіз стає місцем проведення загальноміських свят, зо­крема Днів Києва в останні вихідні травня, і художніх виставок.

З вулицею пов'язані події історичного минулого: вона була свідком народ­них повстань у часи Київської держа­ви, Визвольної війни 17 ст., збройної боротьби у період української рево­люції та громадянської війни 1917— 20. Тут проживали відомі діячі науки і культури: у будинках № 2-г — філо­соф П. Кудрявцев; № 2-г і 4/26 — істо­рик, громадський діяч О. Оглоблін; у № 13 — родина професора Київської духовної академії О. Булгакова, діти якого — Михайло став письменником, Микола — відомим вченим-бактеріологом; композитор і диригент О. Кошиць; інж. В. Листовничий; у № 15 — історик С. Голубєв, художники Г. Дядченко, Ф. Красицький, І. Макушенко; ск. Ф. Балавенський; 1905 тут відбулося перше редакційне засідання журналу «Шершень»; у № 21 — ск. І. Кавалерідзе, протоієрей Ф. Титов; у № 34 — філологи П. Житецький, Т. Кезма, бібліограф М. Сагарда, письменник Г. Тютюнник; у № 38 — лікар І. Воскресенський, письменник і громад­ський діяч А. Муравйов.

Фотогалерея