Андріївський узвіз

Андріївський узвіз — вулиця в Подільському районі міста Києва, що сполучає Поділ зі Старим Києвом. Пролягає від Контрактової площі до Володимирської та Десятинної вулиць.

Проходить по схилу Старокиївського плато між го­рами Андріївською (Уздихальницею), Старокиївською і Замковою, від пе­рехрестя вулиць Десятинної і Володимирської до Контрактової площі. Перетинається з вулицями Воздвиженською, Флорівською, Боричів Тік, Покровською. У плані утворює дугу, що огинає підошву гори Уздихальниці, з видового майданчика якої роз­криваються чарівні краєвиди на Поділ і Задніпров'я. Сучасна назва існує з 1740-х рр., походить, імовірно, від Андріївської церкви.

1920—57 вулиця носила ім'я більшовика Г. Лівера (1894—1918) — учасника боротьби за владу Рад у Києві у 1917—18. Вважається однією з найдавніших магі­стралей міста, яка з'єднувала давньо­руський дитинець з подільською тор­говельною площею. Частина дослідників (М. Петров, Д. Бліфельд, П. Толочко) ототожнює його з літопис­ним Боричевим узвозом.

За доби се­редньовіччя відгалуження узвозу було прокладено до замку на горі Киселівці (нині — Замкова). У 17 ст. відома як головна дорога на Поділ, що бере початок від Київської (Подільської) брами Верхнього міста. У 1711 проїзд між Замковою та Андріївською гора­ми було розширено. Перебуваючи за межами давніх укріплень, узвіз три­валий час залишався незабудованим. Початок його освоєнню покла­дено зведенням у 18 ст. Андріївської церкви на земляному бастіоні Старокиївської фортеці. На поч. 19 ст. через віддаленість від центру забудова залишалася розрідженою і складалася з одно- та двоповерхових, переважно дерев'яних будинків з прилеглими садами. До цього періоду належать житлові будинки № 10, 38 з рисами класицизму. Садибний характер за­будови порушено під час інтенсивного будівництва великих капітальних спо­руд, які відбивали стилістичну багато­гранність архітектури періоду істориз­му і модерну. Серед авторів будинків архітектори  (№ 13), М. Казанський (№ 2-а), В. Ніколаєв (№ 21), П. Спарро (№ 4/26) та ін. На рубежі 19—20 ст. поряд із житло­вою функцією вулиця набуває значен­ня торговельної з яскраво вираженою спеціалізацією магазинів і майстерень, що обслуговували потреби церкви.

Брукування великим булижним камін­ням здійснено у 2-й пол. 19 ст. Об'єднана спільністю виникнення й розвитку в умовах складного природ­ного ландшафту, забудова узвозу від­значається динамікою розкриття ву­личного простору, ансамблевістю та унікальністю архітектурно-ландшафтного середовища. Прилягання до гір, наявність виходів до оглядових май­данчиків з видами на Дніпро і Поділ визначили відкритий характер його забудови, виразний силует якої з до­мінантою Андріївської церкви і ак­центом неоготичної башти будинку № 15 («Замок Річарда») відіграє важ­ливу роль у загальноміських панора­мах. Активними композиційними еле­ментами є також будинки № 3/24 (1914), № 34 (1901, арх. О. Хойнацький). Дерев'яна забудова 2-ї пол. 19 ст. пред­ставлена будинками № 10 і 19. Внаслідок різночасового знесення окремих будинків утворено незабудовані ділян­ки (ріг вулиць Флорівської, Боричів Тік та ін.).

У 1981—83 проведено регенерацію забудови, виконано нове брукуван­ня, встановлено стилізовані ліхта­рі (автори проекту — А. Милецький, О. Колесников, Л. Гараніна, Д. Воронов). З цього часу узвіз стає місцем проведення загальноміських свят, зо­крема Днів Києва в останні вихідні травня, і художніх виставок.

З вулицею пов'язані події історичного минулого: вона була свідком народ­них повстань у часи Київської держа­ви, Визвольної війни 17 ст., збройної боротьби у період української рево­люції та громадянської війни 1917— 20. Тут проживали відомі діячі науки і культури: у будинках № 2-г — філо­соф П. Кудрявцев; № 2-г і 4/26 — істо­рик, громадський діяч О. Оглоблін; у № 13 — родина професора Київської духовної академії О. Булгакова, діти якого — Михайло став письменником, Микола — відомим вченим-бактеріологом; композитор і диригент О. Кошиць; інж. В. Листовничий; у № 15 — історик С. Голубєв, художники Г. Дядченко, Ф. Красицький, І. Макушенко; ск. Ф. Балавенський; 1905 тут відбулося перше редакційне засідання журналу «Шершень»; у № 21 — ск. І. Кавалерідзе, протоієрей Ф. Титов; у № 34 — філологи П. Житецький, Т. Кезма, бібліограф М. Сагарда, письменник Г. Тютюнник; у № 38 — лікар І. Воскресенський, письменник і громад­ський діяч А. Муравйов.

Фотогалерея

Церква Андріївська

Андріївський уз­віз, 23

Замкова гора - Андріївський узвіз

Андріївський узвіз

Будинок житловий, 1ша половина 19ст.

Андріївський узвіз, 10а

Будинок прибутковий(чотириповерховий), в якому проживав архитектор Шиман К. Ф, Житловий будинок(двоповерховий)

Андріївський узвіз, 11

Будинок житловий, в якому жив живописець Дядченко Г.К.

Андріївський узвіз, 15

Будинок прибутковий

Андріївський узвіз, 18

Садиба міська

Андріївський узвіз, 19

Флігель житловий

Андріївський узвіз, 19Б

Флігель, в якому проживали філосов Кудрявцев П. П.(1913-1915рр), історик Оглоблин О. П. (1919-1943рр)

Андріївський узвіз, 2-г

Будинок житловий

Андріївський узвіз, 20-б

Будинок житловий, в якому містилася майстерня Кавалерідзе І. П., проживав історик Титов Ф. І.

Андріївський узвіз, 21

Альтанка

Андріївський узвіз, 21 (поруч)

Будинок житловий

Андріївський узвіз, 22

Будинок житловий

Андріївський узвіз, 22А

Будинок житловий, 1881-1882рр.

Андріївський узвіз, 28А

Будинок прибутковий, 1914р.

Андріївський узвіз, 3/24

Будинок житловий, в якому проживали Житецький П. Г., Кезма Т. Г., Сагарда М. І., Тютюнник Г. М. (архіт., іст.)

Андріївський узвіз, 34

Будинок житловий, в якому жили та працювали діячі мистецтва М. Дерегус, О. Гущин

Андріївський узвіз, 36

Будинок житловий, в якому проживали Анненков О. С., Булгаков М. О., Воскресенський І. П., Муравйов А. М.

Андріївський узвіз, 38

Будинок житловий , в якому у 1899-1919рр. жив історик Оглоблін

Андріївський узвіз, 4/26

Будинок житловий ювеліра З. Брезгунова

Андріївський узвіз, 5/31

Будинок прибутковий

Андріївський узвіз,2-в

Будинок житловий

Андріївський узвіз,22Б