Вулиця Заньковецької — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевість Садиба Мерінга. Пролягає від вулиці Архітектора Городецького до Лютеранської вулиці.

З'єднує вулиці Архітектора Городецького і Лютеранську, має зв'язок з Хрещатиком через пасаж. Сквер на розі вул. Архітектора Городецького не забудовувався з часу прокладання вулиці. Розпланована на поч. 1890-х рр. на місці великої садиби професора медицини Київського університету Ф. Мерінга. Називалася Мерінгівською (з 1890-х рр.), з 1937 - ім'ям А. Фірдоусі (бл. 940—1020 чи 1030) — перського і таджицького поета.

1944 р. дістала сучасну назву на честь корифея української сцени Заньковецької Марії Костянтинівни (1854 1934). Пряма недовга вулиця забудована багатоповерховими прибутковими будинками у сталях історизму і модерн: № 1 (арх. М. Яскевич), №3/1 (арх. В. Ніколаєв), № 4 (будинок пасажу, арх. П. Андрєєв), № 6, 10/7 (арх. М. Казанський), № 7 (арх. О. Вербицький). Забудова вулиці характеризується цілісністю, має характерну для кін. 19 поч. 20 ст. об'ємно-просторову структуру з рівномірною ритмікою фасадів і акцентуванням наріжних будинків баштовими завершеннями дахів, аттиками. Забудову, яка склалася, органічно доповнили житловий будинок кооперативу «Радянський лікар» № 5/2 (архітектори П. Альошин, О. Колісниченко) і № 8 (1950-і рр.) радянського періоду. У дорадянський час в будинку № 8 були кафешантан «Аполло» і театр Геймана (1918 -- Державний драматичний театр, 1919 — Музична драма), згодом — приміщення робітничих клубів, у 1930-і рр.— театр Київського військового округу; 1941 будинок зруйновано. Пам'ятками архітектури та історії є будинки №4(1913-14), 5/2 (1931-36), 6 (1914), 7 (1904), 10/7 (1901), в яких проживали у різний час співак І. Паторжинський (№4), письменники А. Ахматова, Д.Прилюк (№ 7), мистецтвознавець І. Врона, поетеса Н. Забіла, архітектор Є. Катонін, академіки АН УРСР О.Макарченко, М. Пасічник, письменник Ю. Смолич (усі — у № 5/2).

Фотогалерея