Воздвиженська вулиця — вулиця в Подільському районі міста Києва, урочище Гончарі-Кожум'яки. Пролягає від Верхнього Валу до Андріївського узвозу.

Є однією з найдавніших вулиць Києва і існує ще з часів Київської Руси. Сучасна назва з'явилася у XVIII столітті після спорудження 1748 року дерев'яної Хрестовоздвиженської церкви — парафіяльного храму Гончарів-Кожум'як. Церква згоріла 1811 року і того ж року почалося будівництво нового храму. А впродовж 1823–1841 років було споруджено верхній храм.

Вулиця ж у ті часи відносилася до найнижчого, 4-го розряду і була забудована виключно одно- та півтораповерховими міщанськими будинками, три- і п'ятивіконними. Лише у останній чверті XIX століття на вулиці з'являються будинки на 2-3 поверхи. 1914 року вулицю «підвищили» — перевели до 2-го розряду, однак війни і революції не сприяли покращенню забудови — тут так і не склалося по-справжньому яскравої забудови.

1936 року набула назву вулиця Ладо Кецховелі на честь революціонера Ладо Кецховелі (назву підтверджено 1944 року). Історичну назву вулиці було відновлено 1984 року.

Аж до початку 1980-х років тут домінували міщанські, переважно 2-поверхові, обкладені цеглою будинки. Попри те, цей куточок міста зберігав свій колрит і давав змогу відчути себе у Києві кінця XIX століття. Існувала ідея створення у заповідних урочищах «Міста Майстрів», мета якого було збереження за умов реставрації частини існуючої забудови та побудову нових споруд у історичному стилі із влаштуванням в них закладів культури. На жаль, все обмежилося лише знесенням протягом 1984–1989 років більшої частини забудови з поступовим занепадом вулиці.

Вже на початку XXI століття вулицю було забудовано фактично наново — було створено цікавий проект забудови цих урочищ новими будинками, переважно 3-5 поверховими, у стилі, що імітував би забудову міста 100-річної давнини. Проект цей було втілено і вулиця, хоча б і таким чином, відродилася і набула впорядкованого вигляду. Збережена стара забудова реставрується.