Басейна вулиця — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевість Бессарабка. Пролягає від Бессарабської площі до вулиць Шовковичної та Госпітальної.

Вулиця виникла у 30-ті роки XIX століття. Біля підніжжя Печерської височини. Є з’єднуючою ланкою в складному вузлі на перетині вулиць у районі Бессарабської пл.: Круглоуніверситетської та Крутого узвозу з одного боку, Шовковичної, бульв. Лесі Українки, Шота Руставелі й Еспланадної — з другого.

Назва походить від т. зв. басейного яру, влаштованого у кін. 40-х рр. 19 ст. у місці злиття двох струмків — Хрещатицького і Кловського, У 50-х рр. минулого століття по західному  фронту вулиці стояли невеличкі дерев'яні рундуки. 1876—77 у басейному яру прокладено водозбірні труби. Пізніше яр було засипано, і на його місці виник ринковий майдан, який у повоєнний час перетворений на бульвар. 1861, згідно з правилами розподілу вулиць на розряди, її було віднесено до найнижчого — 4-го розряду Либідської (парного боку) та Палацової (непарного боку) частин міста. У зв'язку з цим у 1870-х рр. забудова вулиці залишалася дерев'яною, одноповерховою.

Формування сучасного  вигляду вулиці почалося на зламі 19—20 ст. Тоді будівництво здійснювалося чотири- і шестиповерховими будинками з майже однаковою довжиною фасадів (50—70 м), щільно притуленими торцями один до одного.

Довжина вулиці бл. 300 м. Характер її забудови визначають будинки періоду  еклектизму і раннього модерну. Зразком повоєнної архітектури є будинок № 17. Цілісність забудови західного фронту вулиці порушено прокладеним у кін. 1980-х рр. транспортним зв'язком з вул. Червоноармійською. Фронт забудови непарного боку вулиці має містобудівну цінність. Особливо виразна архітектура готелю «Пале-Рояль» рубежу 19—20 ст. в стилі неоренесанс з елементами мавританського стилю (№ 1/2, арх. А. Краусс). Початок вулиці з боку Бессарабської пл. організує репрезентативний комплекс прибуткових будинків і готелю «Оріон», виконаний у формах французького ренесансу також за проектом арх. А. Краусса, що займає цілий квартал і звернений до Бессарабської пл. (вул. Червоноармійська, 1—3).

Важливим акцентом у забудові є житловий будинок № 12/1 на розі вулиць Басейної, Шота Руставелі та Еспланадної (1898, арх. А. Краусс; у радянський час значно перебудований), який належав фабриканту М. Аристархову. Перспективу вулиці замикала розташована по осі бульвару на вул. Басейній типологічно рідкісна триповерхова будівля Нічліжного притулку Н. Терещенка кін. 19 ст., споруджена за проектом арх. В. Ніколаєва (знесена 1996). Перші поверхи більшості будинків традиційно використовуються під торговельні та культурно-побутові заклади. У садибі № 5 жила в дитинстві (до 1903) Голда Меїр, донька київського столяра І. Мабовича, яка стала державним діячем Ізраїлю; у садибі № 6 народився і жив 1876—94, 1913—14, 1916—20 композитор Р. Глієр (будинки не збереглися). 1998 на початку бульварної ділянки вулиці відкрито пам'ятник письменнику Шолому-Алейхему (ск. В. Медведєв, арх. Ю. Лосицький) [186].

Фотогалерея