На Рибальському півострові, поблизу київської гавані. Комплекс добре читається від ріки, з боку міської набережної, з Дніпрових висот. Закладена 26 серпня 1926. Урочистий пуск першого турбогенератора відбувся 1 травня 1930, другого - в квітні 1933. Загальна потужність двох турбогенераторів першої черги становила 21 300 (11 300 і 10 000) кВт. Один генератор було виготовлено німецькою фірмою Броун-Бовері, другий - петербурзьким заводом «Електросила». Чотири котли, розраховані на тиск ЗО атм., завезено з Франції. Головний інженер будівництва - Б. Даманський, помічник - М. Оберучев. Архітектурну частину першої черги станції виконав М. Парусников. Другу чергу здано в експлуатацію 1935. У зв'язку з прибудовою турбінної зали відбулося розширення комплексу в східному напрямку. З пуском третьої турбіни на 25 000 кВт загальна потужність станції склала 70 300 кВт. Обслуговувало її 700 осіб. 1941 основне устаткування евакуйовано. Після визволення Києва від німецько-фашистської окупації станцію відбудовано. До 1949 її потужність перевершила довоєнну і досягла 81 000 кВт. Первісно була пилевугільною, згодом стала працювати на газі й мазуті. 1960-61 встановлено теплофікаційне устаткування. Досі є важливим джерелом теплопостачання міста.
Композиція комплексу асиметрична. П'ятиповерховий цегляний об'єм технічних служб з розподільчим обладнанням, щитом керування, парадними тримаршовими сходами і ліфтовими механізмами зорієнтовано по осі схід - захід. До нього прилягають короткий адміністративний корпус та видовжений блок турбінної зали. Двоє робочих сходів, позначених еркерами на головному фасаді, фіксують об'єм турбінної зали. Стилістику архітектурних деталей витримано в формах конструктивізму (функціоналізму). Об'єм котельні розчленовано по східному фасаду великими вітражами. Романтично ускладнене мистецьке трактування елементів котельні помітно відрізнялося від трактування інших споруд комплексу. Добудови та реконструкції значно змінили первісний вигляд промислового ансамблю. Зберігся головний фасад будівлі першої черги, де замінено лише вітражі еркерів турбінної зали. Значно змінила зовнішній вигляд котельня (збережено архітектурні деталі лише на західному фасаді). Найповніше зберігся її північний торець, що відображає первісний архітектурний задум. Станція збудована на насипній основі, укріпленій палями. Головний фасад тинькований. Одна з перших великих промислових споруд 20 ст. у Києві, що має стильові ознаки конструктивізму - мистецького напряму архітектури радянського періоду [583].