В опорядженні симетричного головного фасаду з прямокутними прорізами вікон і дверей застосовано візерунок цегляного мурування, елементи неого- тики (гранчасті напівколонки) та неоренесансу (обрамлення вікон). Вертикальні композиційні осі біля флангів фасаду, що містять входи, оформлено у вигляді одновіконних розкріповок, виділених навісними гранчастими на- півколонками та завершених добудованими пізніше аттиками з напівкруглими вінцевими елементами (первісні завершення фасаду не збереглися). Подібну округлу форму мають також сандрики центральних прямокутних вікон другого поверху. Фасад на рівні перших двох поверхів розкреслено чарунковим фризом і карнизом. Кожен поверх спочатку складав ізольоване помешкання з окремим входом, розташованим на фланзі.

Будинок має цінність як рідкісний зразок малоповерхової забудови центру міста 2-ї пол. 19 ст.

У 1907—11 у будинку проживала Сантагано-Горчакова Олександра Олександрівна (справж. — фон Мезенкампф, за чоловіком — Горчакова, псевдонім — Сантагано; 1842—1913) — актриса, педагог, перекладачка. Баронеса. Була відомою оперною співачкою (сопрано), солісткою київського Міського театру (1867—71). Рано залишивши сцену, стала визначним вокальним педагогом. Останні 16 років життя викладала спів у Музичній школі М. Тутковського — відомого композитора, піаніста, громадського діяча, на запрошення якого переїхала з Москви в Київ. Її вихованцями були оперні співаки С. Друзякіна, М. Закревська, у Москві — Л. Собінов. Перекладала п'єси та оперні лібрето російською (загалом 99) й італійською (9) мовами. Написала багато оригінальних драматичних творів і романсів. Брала участь у музично-громадському житті міста. Раніше мешкала на вул. Жилянській, 38, на сучасній вул. Саксаганського, 74;

— на вул. Володимирській, 74;

— на вул. Тарасівській, 22 (будинок не зберігся).

Тепер тут містяться аптека та частина службових приміщень поліклініки Київського міського центру радіаційного захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що займає будинок на вул. Пушкінській, 40