Займає наріжну ділянку біля з'єднання вул. М. Грушевського з Кріпосним пров., поряд з Маріїнським парком. Раніше тут була садиба, де 1868—69 жив з родиною глава мусуль-манської держави у Дагестані, керівник визвольної війни кавказьких горців проти колонізаторської політики царизму імам Шаміль, захоплений у полон російськими військами 1859. Зведено житлово-будівельним кооперативом робітників і службовців заводу «Арсенал» за проектом арх. М. Анічкіна, інж. Л. Толтуса. Чотириповерховий, цегляний, 118-квартирний, секційний. Відзначається оригінальною композицією внаслідок застосування виключно наріжних секцій, які у плані утворюють курдонери й виступи. Кожна секція має перепад позначок підлог на висоту сходового маршу, що дало змогу влаштувати входи у дві квартири з основного майданчика та в одну — з проміжного. Квартири дво- і трикімнатні. Зовнішній вигляд будинку вирішено під впливом архітектури конструктивізму. Засобами виразності є загальна конфігурація, акцентне трактування сходових кліток, що виступають по висоті об'ємів, ритмічна будова утилітарних елементів та привабливе поєднання відкритої жовтої й червоної цегли (тепер пофарбованої).
Один з найбільших і найкращих будинків Києва, що характеризує масове житлове будівництво в Україні третього десятиліття 20 ст. У напівпідвалі первісно розміщувалися їдальня, дитячі ясла і садок на 50 місць, правління кооперативу, пральня та ін. На першому поверсі з боку вул. М. Грушевського — два магазини.
В 1990 на будинку з боку Кріпосного пров. встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом Шаміля (ск. В. Клоков, арх. М. Кислий) [436].